Назарій Назаров. Рельєф

У мармуровому лісі сторожкі фавни
Обережно обходять гілля аби не зламати
Мармурові дерева вічні але ламкі
Пов’язують шкіри собі на копита
Аби не толочити бурштинових трав
Як працівники музею
Кілька німф сидячи в просторому кришталевому гроті
Читають одна одній Алкмана на пам’ять
Пошепки щоб не потріскалося скло
Коли дме вітер мармурове листя опадає
І його доводиться знову наклеювати на крону
Осторонь стоїть пінакотека з незаскленими вікнами
І високим перистилем
Куди фавни ходять аби розглядати
Людей які скаменіли першими