Корделія Орман. Шипшина

О. Су

Ти питала коли починається грудень. Це він.
Замальовуй дерева, їх тіні до ранку розтануть.
Він пустий (ти побачиш),
як тріснутий храмовий дзвін.
Він - усесвіт, який закували у шкіру цигани.

Він уміє розкраяти ніч телефонним дзвінком.
І проходить крізь тіло навиліт, лишаючи листя.
Я для нього ніхто. Я його споконвічний закон.
Він почався учора. Молися за нього, молися.

Ти питала який він, зумієш пізнати чи ні.
Ти питала чи станеш, як я, річковою водою.
Упізнаєш: в зіницях у нього шипшина і сніг.
Він ескіз, що його у гарячці палитиме Гойя.

Білу сукню подай. Я до нього сьогодні піду.
Намасти мені плечі і шию своїми сльозами.
Він полюбить навіки. На чорну-пречорну біду.
Замальовуй його, він розтане до ранку. Розтане.