пʼятниця, 16 листопада 2012 р.

Оля Лахоцька. Теплотою


Я відбувся журбою тихою,
на туманному мчав коні,
де вогні у отавах дихають
на зап'ястях землі – одні...
Попеліли у тих проталинах
білі кучері сон-трави,
проростали гнідими, чалими,
хочеш згадку про мене – рви...
Перелогами слались дикими
у дзеркальних танках води,
де і кличучи – не докликати,
хоч по лезу, а все ж іди…
Як не стане сльозини жодної,
як усе – мішура, каприз,
як ітимеш понад безоднею –
не дивись униз.

45 коментарів:

  1. Відповіді
    1. привіт!
      /прикриває долонькою червону рєпу… :)))/

      як я рада усіх тут бачити!!
      Респект Осоці.

      Видалити
  2. ну, нарешті )

    Оль, а де наголос у "танках"?
    і отут мені читається "хоч по лезу, та все ж іди…"

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. дякую, Лю :))
      та наче нормальний наголос, словник (той що ми всі любимо) каже, що слово "танок" у множині, орудний відмінок має наголос "танкАми".

      Видалити
    2. з "усе ж іди" я хотіла спочатку поставити тире, а потім здалося, що і так зрозуміло, але твій варіант, здається, точніший…
      гмм, думаю…
      дякую, Чо! :))

      Видалити
    3. "у танкАх" тобто :)) яка я уважна

      Видалити
  3. ...вірно все! головне не дивитися вниз... у безодню і йти впевнено, Оль! Молодчинка, гарний вірш. Оптимістичний!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. дякую, Людмило! :)) залишилося зрозуміти, а куди ж дивитися :)) жартую
      Дякую!

      Видалити
    2. ...вперед, тільки вперед, Олюнь... до тверді(до кінця безодні - десь, але ж вона-таки закінчиться!!:))!

      Видалити
    3. Он Осока наближає кінець безодні - чудовий сайт відгрохав :)) все буде добре, це точно

      Видалити
  4. гарно написано
    о може тут - "вогні ув отавах"? (підступний збіг голосних)
    і ще - у тих проталинах.. я так собі думаю - у яких тих? про них же до того не згадувалося. може "попеліли в тутум проталинах"?
    закінчення по-хорошому несподіване

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. дякую, Відано, за пораду, але від слова "збіг" в мене починається нервова дрож, тому я поки що не можу про них нормально думати…
      /тримається за те місце, по якому надавали в пм.../

      проталини - це вогні у траві, тільки такі проталини малися на увазі, безодня ж теж вогненна, мені так здається :))

      Дуже дякую за поради.

      Видалити
    2. та нє, я-то нічо ))
      ми з Вами, виходить, сестри по нещастю (принаймні через пм :) )
      ну про проталини я так і подумала, власне, але є куди увиразнити )

      Видалити
  5. Осьо ще така заувага.

    Якщо уважно подивитися на фонетику віршу, то майже у всіх рядках основний емоційний акцент на звук А (звук, а не букву), причому Я - це насправді йА, "на запЙАстях землі – одні". І це чудово, звук А в тему.

    Але останній рядок ріжеться, бо там не А, а У, (звук У дуже підступчний звук для співу та декламації). Так що останній рядок має бути таким:

    "не дивися вниз" (не дивисьА вниз).

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. дуже влучно Ви це зауважили, згодна на 100 %, мені теж "дивисЯ" читається плавніше.

      Видалити
    2. дякую, мені спочатку так і написалося :)) а потім здалося, що з у наче виразніше. правки - це не завжди на краще :))

      дякую дуже!

      Видалити
    3. класний вірш :)

      Видалити
    4. Оце, Іро, я походила-подумала, і схиляюсь до думки Гренуіль. "не дивися" - плавніше, але це згладжує фразу. Наростаючі "як… на початку трьох передостанніх рядків хочуть наче чогось різкішого. А те, що "не дивись" вписується у мою анапестову стопу, якою починається кожен рядок, робить фразу дуже чіткою…
      Поміняю назад і подумаю ще.

      Видалити
  6. сподобалося, цільно. на одному подиху.
    а як щодо в передостанньму рядку тире поставити, аби увиразнити градацію:
    як ітимеш понад безоднею -
    не дивись униз??

    ВідповістиВидалити
  7. Дякую, Світлано, так і зроблю. :)

    ВідповістиВидалити
  8. Відповіді
    1. останній рядок так доречно урізаний. ефект 100%.
      не дивися (дух перехопило) вниз.

      Видалити
    2. Дякую, Нат!
      а я як рада :)) цей сайт працює набагато швидше, ніж Літклуб, і тут наче якось вільніше… /схрещує пальці :))/

      Видалити
    3. *постукала по надійному переносному пеньку :о)

      Видалити
  9. ритм заколисує підступно...
    тільки збиття ритму робить шлях притомним...

    кінець вірша - перехід до нового ритму - рівня...

    Олю! з прибуттям :о)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. а це ідея :) я думала – що воно таке, нові рівні, і чи існують вони взагалі, бо часто здається, що то все просто ходіння по митарствах…

      Дякую, До!

      Видалити
  10. Мені з "униз" більше подобалося - різкіше, і ця різкість там якраз доречною була. Ну, то вже справа смаку.
    "Хоч по лезУ, Усе ж іди" - нє фонтан, згодна з Любою, що прямо само читається: "хоч по лезу, а все ж іди".
    Гарнющий вірш :))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, Грені! поправлю, як ви кажете. Бувають фрази, в яких я добре відчуваю кожен звук, а тут - зовсім не так, не наполягаю ні на чому :))
      Дуже рада вас бачити!

      Видалити
  11. да, класний вірш
    ніяк правда не можу втямити що зі мною коїться при читанні останнього рядка, якісь двоякі враження. з однієї сторони якось обрізано, з іншої - оригінально та доречно,бо ж безодня і все таке, тому - ... ні, таки він там на своєму місці :)
    *не дивитися вниз, не дивитися вниз, тільки б не вниз..*

    :)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, В'ячеславе:) мені теж багато в цьому вірші не ясно, бо я не придумувала його логічно, якось сам написався :) В мене таке враження, що він в цьому місці перегукується з Любиним "Ей".

      Видалити
  12. Відповіді
    1. /кидається на шию, але потім щось згадує і швидко тікає геть…/
      :)))

      Видалити
    2. да? *розмислює

      ну, це ж віртуальна шия все-таки зрештою ))

      Видалити
    3. можу від радості розплакатися і замурзяти вашу злотосріберну манішку. Хоч і віртуальну, але все одно шкода :))

      Видалити
    4. *ненав*язливо вбирає спеціальний неврочистий парчовий слюнявчик*

      нє-нє, я ж без комплексів...)

      Видалити
    5. це добре :))
      /опускає на сцену віртуальну завісу/

      Видалити
  13. Вогні не можуть бути одні - їх багато. У Вас, Олю, поширений русизм. Там має бути не одні, а самі. Та ж помилка, що в гаслі каналу 1+1 - ти не один. Має бути: ти не сам!
    Мішура, каприз - теж русизми.
    А вірш цікавий, настроєвий. Лише потребує допрацювання.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Зізнайтеся, де ви вивчали мову, Аноніме? :)) Все, чим можу аргументувати, що ви помиляєтесь - цитата з СУМу: "Один – 2. у знач. прикм. Який живе, стоїть і т. ін. самотньо, окремо від інших; одинокий, самотній. Один я на світі без роду, і доля — Стеблина-билина на чужому полі (Тарас Шевченко, I, 1963, 88)".
      Щодо мішури і капризу - вони теж є у СУМі. У вас якісь інші словники? А скільки у них слів? Не 300? :)))

      Видалити
    2. Шановний Аноніме, не розумію потреби приховувати свою особу. :) Називайте себе і відкрито вступайте у дискусію :)

      Не згодна щодо русизмів. Не все запозичене з інших мов шкідливе. І мішура, і каприз - слова іншомовного походження, які уже давно прижилися в українській мові.

      Видалити
  14. Неможливо пройти, не сказавши чогось теплого. Все до ладу. Рада зустрічі!

    ВідповістиВидалити
  15. адреналінно-містично-настроєво, Олюнь...

    ВідповістиВидалити