Відана Баганецька. я в'яз

Фото: Аріша Жарінова

я в'яз,
я кожен з цих надсадних в'язів,
моїми вітами земля торґає небо -
я кожна із цих віт

масна земля гуде
терпким німотним лоном;
снігами передчасно сталими
напоєне моє
прогоркле кірря

і кожен в'яз жене у густосинь -
набучавілий м'язами,
проявлений у мжі;
моє пагіння срібнобіле
мережить висі;
бентежні конари
нуртують соками
і вир'ями

твої любові
віють вирвами, сльотою -
дозволь мені
до днищ тобі сльозити!

дозволь мені
заламувати медоносні віти
і на найвищих з них
гойдати пташшя
й весни

Відана Баганецька. хвилями-зорями

Хвилями-зорями в розмаю,

душею-облаком до Прави*

Десь у світі є праги,

львови, кийови та відні,

далекі і безпотрібні - 

для тутешнього раю...

---------------

*Права - світ божественної істини (з Велесової книги)

Відана Баганецька. ще ціла вічність до весни

Ancient King. Winter Nightfall

ще ціла вічність до весни
ще снігу снігу на півроку
а ти стоїш не ступиш кроку
ненатло небо п'єш грудьми

ти ще хлоп'я тобі ятрить
ця розборознена дорога
і жужіль в борознах і роги
молодика і синь і мідь

а вечір кутає хати
гойдає сутінь тепло дише
і пахне шерехата тиша
і мруже льди...

а у тебе пшеничний сміх
а у тобі дзвенить Колядою
дивосвіт, дивокрай,
дивосніг!

...і пелехатим цуценям
твою правицю лизька грудень
і береже тебе од збуди
і гавка в морок навмання

Відана Баганецька. моя країна

Фото: Vital Chegavara. Купання в небі

моя  країна
порпається  тихо
завзято
безупинно
беззмістовно
з  петуніями,  півнями,  півоніями

кричить  щодуху
горло  надриваючи
затято
негостинно
нелюбовно
із  муміями,  сідлами,  колоніями

мовчить  і  нидить
наніц  би  застигла
зажелатинена  у  липні
в  жовтій  сухості

танцює  данс  макабр
з  предків  тінями
закохана  у  мальви  свині
сиві  мудрості

Відана Баганецька. замість трембіт

                              …і сплітались з плачем сумної трембіти,
                                        що все ознайомляла далекі гори про смерть…

                              Михайло Коцюбинський

мамо,
мені під ноги всівся пес,
забарвлений під мокко,
насторожѝв медові вуха
і до небес завив,
послухай,

мамо,
і рівно половина 
викотилась місяця
брунатно-зеленавого,

хапливим кроком
постать біля банкомату
зірвалась з місця,
зіщулилась,
зашаруділа чеком, 

а пес 
світився чистим янтарем
і вив безтямно,
і кришились мекки,

мамо!
який янтарний світ:
у стумі ліхтарів коньяк 
і псові мокрі очі.

зухвало-гожа ніч
і пес
замість трембіт

Відана Баганецька. передумано, перетомлено

Фото: Yuri Bird. Flying

Передумано,  перетомлено,

заколисано  зойки,  стоплено  –  

гонихмарнику,  пересвіте  мій,

посміхаєшся  з-під  русявих  вій;

душе  зсяяна,  розчерешнена,

солоди  мене,  притиши  слова,

колиши  мене,  напувай  дощем

чорноземний  пил,  серпанковий  щем

Відана Баганецька. приїхав

Приїхав.  

          Електричками,  гру-

женими  сирістю,  сірістю,  

млістю  та  судомами,

протягами;  везли  мару,

мікробів,  сонце  і  мороз,

і  посмішок  щасливих  стоси,

і  посмішок  скупих  і  знічених,

і  мічених  ідей;  гукали  

пароплави  на  Дніпрі,

ворони  зачудовано  припали  

очиськами  до  сходу  сонця,  

і  повагом,  без  роздратунку,

зливши  звичну  жовч,  

розливши  синяву  

озимим  збіжжям  вищого  ґатунку,  

обсіли  тісно

грізні  лапи  дуба.

Навмання.  

           Ані  дзвінка,  ані  тремтіння  

дроту  над  степами.  

Схотів  згадати  літо.

Втекти  від  мами.

Привезти  меду,  думати  про  діда.

Відана Баганецька. о як ти пахнеш

Фото: Золотой Город

О як ти пахнеш, леле, як ти пахнеш!

Як ти пахтиш нецідженим теплом!

І місяць сходить свіжим молоком

у нехвильовану пітьму кімнати,

і ти пливеш по гирлах і заплавах,

загравами юшить загусла хлань – 

а ти, а ти обаполи мовчань,

а ти опівночі лелієш квітку тьмаву.

Я – твоя падь, твоє лунке позліття,

ти ввесь – борлак, ти ввесь – гіркавий дим!..

І сходить місяць соком молодим,

і солодом цілує верховіття.

Відана Баганецька. Великий Луг

Фото: ash

                             

                                       Трава-мурава... 

                                       Узялася сном-марою 

                                       слава бойова.

                                       Мацуо Басьо //Микола Лукаш

Твої куряви стужавіли,

горді коні твої німують.

Випий трунку, випий, мій милий.

Горди твої посірені, бавні.

Листопадиш-огниш всує,

соловею-розбійнику славний.

Твої славні квасніють, гуснуть,

гугнявішають сиві гуки

ув озимих твоїх пустках.

Випий зілля, брате, набілу,

хай вертають лошиці на луки,

хай глитають душу зболілу.

Відана Баганецька. Сварка

Фото: Estella

і тоді полетіло начиння

(чудова глиняна мисочка

з зеленим розписом, біжова

– ущент її та терпіння!!)

залишилась тоненька рисочка

цівочка вином діжковим

кішка зорить очиськами

юрби уламків хихочуть

в'ються плющами здогади

нашорошились вітриська

(в синьому передноччі)

кошлатились наші спогади

і тоді розлетілись зграйки

крученята й круки дорослі

вазонки спинили танці

(сердешні сердечні лушпайки)

– досить! годі! шаленці коханці – 

мов уперше насторч наосліп

Відана Баганецька. формідаблє

Фото: Vitos. passing

можеш  кружляти  мугикати  азнавура
пухкати  меленим  імбиром  по  кухні
завиноградженій  закелихованій

балансувати  на  лезі  наглої  радости
наглого  щастя  незаслужено  літнього
ледь  не  розпорскуючи  каву  для  неї
ранково-бентежної  також  вершкової

салютувати  своїми  соками
жонглювати  пляшкою  вермуту
недоквітлого  недосмакованого

можеш  розмішати  розіскрити
картатість  фіранок  халатів  віхтиків
танцювати  сальсу  з  підносом  з  келихом
з  філіжанкою  з  тиском  підвищеним

сум'ятно  радіти  м'ятними  нотами
м'яти  вчорашні  перестороги
схарапуджені  коньячні  віддихи
яблука  різати  курникати  формідаблє

можеш  пахтіти  корицею  цвірінькати  горобцем
вальсувати  навколо  кави  її  волосся
втомленого  вилюбленого  викоштовленого
зеленим  щастям  твоїх  бринливих  рук

Відана Баганецька. жовтню-жевжику

Фото: Tom Vert. Осінній сон

жовтню-жевжику, у вуста цілував
мене ранок спокусник легінь
муркотів біля скроні легіт
м'якокрило дрімав в головах

і дзвенів небовид дзбаном
лив гречаного меду проміння
жовтню-бахуре, май терпіння
приголуб падолистом кургани

а за мною стриміли чайки
фестивальні облаки й осики
жовтню-денді золотоликий!
всі серпанки зносив всі куфайки

Відана Баганецька. Бува, бере мене тривога

Фото: Сергій Буйна

Бува,  бере  мене  тривога,

коли  раптово  зніметься  з-понад  дороги

у  надвечірнє  небо  

велика  шаблекрила  сіра  птаха,

сполохана  відвертим  світлом  дальніх  фар,

сіра,  як  міль,  пекуча,  мов  пожар,

і  зникне  в  голих  кронах  

непофарбованих  вапном  дерев;

бува,  зачуєш  в  нутрощах  машини  тоскний  рев

– коли  торкаєшся  колесами  ще  білих

плям  уторканого  снігу  на  асфальті  –

і  враз  висмикує  з  хиткого  сну,

кургани,  а  навколо  все  кургани,

і  відрухово  розчахаєшся  снігам,

летиш  за  вітром,  помежи  думками

і  між  сигналами  мобільного  зв'язку,

над  океанами,  минаючи  солоні  бризки,

виплутуєшся  з  марева  гірлянд,  

залишених  після  Нового  Року,

і,  змерзла,  опиняєшся – нівроку  –

в  своєму  кріслі  поруч  водія,  

стискаєш  теплу  рідну  руку.

Відана Баганецька. хтось запалив зелені ліхтарі

Фото: Vitos

Хтось  запалив  зелені  ліхтарі,
зелені  ліхтарі  із  Нави  блимають,
і  шкіряться  у  відгомін  зорі
вечірньої,  рожевої,  земної,
бринить  зелене  світло  дримбою,
дрижать  зелених  променів  сувої,

автобуси-рибини  хилять  голови,
туман  цілує  в  очі  світлофори,
зі  скверів  суне  сизе  оливо,
кубляться  постаті  зелених  марень,
сумні,  розкішні  сплять  софори,
снять  ягодами  золотих  ліхтарень.

Відана Баганецька. ПРАцювати

Хай здохне Procter & Gamble!!!

Ірена Карпа

Компанія, в якій я працюю, є могутнім міжнародним монстром з монополістичними амбіціями, і працювати тут престижно, початок кар’єри тут – це напрочуд корисний запис в трудовій, а також безцінний досвід глобального мислення та вирішення задач, до яких не маєш ані снаги, ані здібностей, це нерви і гордість, це нові лептопи, якісні столи, дорогий лінолеум, стоси паперів з кольоровими фотографіями з техніки безпеки, діловий вираз облич на нарадах та постійні конференц-коли з бельгіями, чехіями, філіппінами, росіями, італіями та обома америками.

Відана Баганецька. уже не дивують свічками каштани

Уже не дивують свічками каштани
і марно чекати гучних перетворень
і марно марудитись маревом моря
і схрещувать пальці на гарну погоду

ми випили літо до днища до мулу
вже марно марудитись маревом моря
і вже не дивують свічками у жовтні
розквітлі каштани травневі історії

травневі надії весняні напнуті
уже забуваються стерті затихлі
вщухають мелодії сердиться море
бентежаться жовтні розчахують суті

Відана Баганецька. конфітюр

У  цих  вікнах  золотаво-охряних,
у  цих  сяйливих  високих  вікнах
вогшають,  займаються  будні,
розтікаються  по  місту  конфітюром;

ці  вікна  задивляються  у  темінь,
у  мокрі  коси  темнавого  гілля,
у  ліхтарів  спесивих  шиї,
у  шиті  шовком  золотим  калюжі;

а  під  вікнами  ходять  парубки,
по-койотячи  нишпорять  площами,
попід  охрою  вікон  по-лисячи
замітають  сліди  дівчатка;

а  у  вікнах  вальсують  погляди,
пульсують  посмішки,  порухи,
і  приховують  мудро,  милостиво
сиров'ялених  шалів  куриво.