 |
| Ancient King. Winter Nightfall |
ще ціла вічність до весни
ще снігу снігу на півроку
а ти стоїш не ступиш кроку
ненатло небо п'єш грудьми
ти ще хлоп'я тобі ятрить
ця розборознена дорога
і жужіль в борознах і роги
молодика і синь і мідь
а вечір кутає хати
гойдає сутінь тепло дише
і пахне шерехата тиша
і мруже льди...
а у тебе пшеничний сміх
а у тобі дзвенить Колядою
дивосвіт, дивокрай,
дивосніг!
...і пелехатим цуценям
твою правицю лизька грудень
і береже тебе од збуди
і гавка в морок навмання
Перші три строфи надзвичайні, але чим глибше - тим далі від ідеалу, на жаль (((
ВідповістиВидалитиу першій строфі останній рядок тягне усе полотно донизу: "ненатло небо п"єш грудьми" - давно і стократно зужитий образ, очікувалося ж чогось власне авторського, особливого....
Друга строфа дуже гарна, чудово звучить "розборознена" дорога, дещо несподівано, але дуже промовисто жужіль у борознах, і роги молодика, і синь, і мідь тут дуже органічні.
Натомість третя строфа знову кульгає на останній рядок:ЛЬДИ -дуже гарний образ "мружить льоди", але звідки ж узялася така дика форма - ЛЬДИ???
Передостанню строфу писав наче інший автор - початківець, що ритму геть не відчуває.
Остання строфа образно гарно виведена, але технічне втілення нікудишнє: забагато умовно правильних і натягнутих слів, на жаль.
о, дуже дякую за досить розлогу критику ))
Видалитизатягане небо? ну, мені так не здається (- хіба його затягаєш :) ) власне, і не прагнулося чогось аж такого - стоїть хлопчик і чи не вперше БАЧИТЬ небо
жужіль мені теж подобається )) чесно кажучи, на написання вірша і надихнула розповідь про жужіль, якою засипали дорогу )
а от мені якраз місяць з синню та міддю досить звично звучать.. але - я ж кажу - це звичайнісінька історія, тож, я подумала - а хай!.
льди... захотілося мені от такого - льди. нічого дикого не бачу )) - так само, як і в "мруже" )
передостання строфа задумувалася в іншому ритмі, як ніби вставка з на порядок вищою експресивністю
що таке умовно правильні слова? Ви про короткі форми? то теж такий задум. тут, де зростало те хлоп'я - герой віршика - такі форми вживають досить часто
в будь-якому разі, дякую! ))
затягане не саме небо, а метафора "небо пити/вдихати грудьми", я це мала на увазі
Видалитибачте, задум і втілення часто зовсім далекі між собою. передостання строфа не вдалася, імхо
давайте прочитаємо її моїми очима, очима читача:
а у тЕбе пшенИчний сміх
а у тобІ дзвенИть КолядОю
дивосвІт, дивокрАй,
дивоснІг!
не знаю, що саме мало вказувати тут на вищу експресивність... до того ж далі - знову ритм, як і в попередніх рядках...
та забагато тих слів, просто. "Що занадто - то нездраво", - каже моя баба ;))
я думаю, не варто лише по власному сприйняттю аж так розмежовувати задум і втілення - ну хоча б на прикладі сьогоднішнього вірша Наталі Пасічник бачимо, що у нас з Вами чи не протилежне сприйняття
Видалититобто - читач - не універсальний. читачі різні бувають, з різними очима )
а у тЕбе пшенИчний смІх
а у тОбі дзвенИть колядОю
дивосвІт дивокрАй дивоснІг
а просто трискладові ритми - це уже підвищена експресивність, або принаймні швидкість, частота - в порівнянні з заколисливими двоскладовими
багато? два )
о, забула про небо і груди
Видалититак, пити небо - то уже майже і не метафора ніяка
пити грудьми - ну не знаю, не пригадую, у кого я таке могла сплагіатити )
А нічого, що "у тОбі" - наголос ненормативний не тільки з погляду літературної мови, а й навіть для діалекту?
ВидалитиЗвісно, ви читаєте, як Вам хочеться, а я читаю, як воно звучить у мові :) Само собою зрозуміло, що моє читання суб"єктивніше :)) навіть не сперечатимуся з Вами, хай так) аффтар всєгда прав :))
"просто трискладові ритми - це уже підвищена експресивність, або принаймні швидкість, частота - в порівнянні з заколисливими двоскладовими"
- Ви стверджуєте це так упевнено, наче загальноприйнятий факт. А от мені цікаво: з чого Ви це взяли??? Навпаки завжди саме двоскладовими стопами передавали динаміку та експресію, а трискладовими - урочистість, медитативність, плинність.
Шось Ви ті слова через одне рахуєте:1)льди 2) мруже 3) лизька 4)збуда 5) гавка. не два - точно ;)
Взагалі я не тільки не проти, а й дуже за такі от слова, але тільки тоді, коли вони органічно лягають у полотно поетичного тексту й у жодному разі не як компромісне рішення питання рими чи ритму. А тут, на жаль, саме такого компромісу автор і шукає. ((
а щодо "пити небо" - згодна. такий уже поетичний штамп, що й кваліфікувати його як метафору негарно якось. одне тільки болить: необізнані з нашими проблемами укладачі фразеологічних словників ніяк не зберуться внести це сполучення слів до числа фразеологізмів...((( біда - та й годі (((( нічим недовірливим читачам під носа тицьнути навіть...
охох, Світлано, даремно Ви провокаційно закидаєте про перемовини з Богом - тут така штука людська - соціоніка, інформаційний метаболізм, психоінформаційні моделі і всяке таке
Видалитикожен дивиться на світ через своє вікно
і кожен захищає той шмат світу, який бачить
дякую за увагу до вірша, хоч Ви мене і не переконали (так само, власне, як не переконала б і я Вас, якби взялася вказувати, чим Ваші вірші не вписуються в мої вікна)
Початок дійсно гарний, як на мене, лаконічний такий, а от збій ритму таки є і його насправді легко поправити - лиш би рука піднялася:))
ВідповістиВидалитиМоже, це взагалі викинути, бо що дивокрай, що дивосвіт, що дивосніг...
а у тебе пшеничний сміх
а у тобі дзвенить Колядою
дивосвіт, дивокрай,
дивосніг!
:О
Видалитинніт, дякую за пораду
там немає збою ритму, там є два різних ритми!
а навіщо в одному вірші два різні ритми? як це можна пояснити - семантично і ритмічно??
Видалитивище в коментарях є пояснення ))
Видалитину знаєте))) "захотілося" - :))) в мистецтві віршування є правила і закони, та й у мові теж, і навіть експерименти зазвичай мають у союі якесь підгрунтя) не можна з нічого вивести щось:) тому що воно насправді псує гарний вірш
Видалитиможете вважати мене бунтівницею, порушницею правил і ляпасом суспільній думці ))
Видалити/я дуже дуже дуже логічний логік, і я чітко бачу підгрунтя своїх експериментів // don't judge a fish by its ability to climb a tree/
та ні, це не бунт, це звичайна помилка, яка піддається корекції. бунт - він інший насправді.а про експерименти Ви так і не пояснили.
Видалитиот бачите
Видалитиа я у Вас вважаю помилками те, що Ви у себе називаєте стилем
ну називаєте - то і називайте, не буду заважати
а Ви від мене чомусь вимагаєте погоджуватися з Вами (ну це я, власне, не лише про Вас особисто)
а взагалі дотримуюся сентенції - якщо треба пояснювати, то і пояснювати не треба )
як це помилками? Ви мене здивували.... помилки можуть бути семантичні, граматичні, орфографічні. до яких помилок належать мої так-звані стильові помилки?6))))
Видалитио, Натале, не дивуйтеся - просто мої класифікації не обмежуються площиною мовознавства
Видалитио, це вже цікаво:) а які у Вас класифівкації? можете конкретно пояснити?
Видалитині, на жаль, не можу ) по-перше, іду на обід, по-друге, вони надто нечіткі, а у мене чомусь недостатньо мотивації, щоби зараз їх виловлювати з простору і ретельно промальовувати
ВидалитиНу бачите, недостатність мотивації свідчить про недостатність компетенції, а це в свою чергу доводить хиткість вашої теорії. Зрештою, є таке поняття як хвороба росту, може, це і воно...
Видалитио, Ви уже дозволяєте собі ставити діагнози!.
Видалитице моя професія :)
Видалитихай Вам щастить на професійній ниві!
Видалитиінший ритм був би виправданий, якщо б звучав хоча б двічі. інакше він створює враження випадковості.
ВідповістиВидалитиа взагалі мені весь час хочеться поставити крапку після 3 строфи. інші дві, імхо,лише забовтують.
от-от. і дуже вже вловимий вплив творчості Осоки, що свідчить про перехід Сергія в розряд класиків:)
ВидалитиЛюбове, той кроп, який Ви пропонуєте, убиває перспективу і він'єтування
ВидалитиНатале, ну ок, якщо Вам так хочеться )
Відано, а Ви вважаєте, що ця одноразова "іноритмова" вставка додає перспективи? )) можу погодитися з тим, що цей хід - з 2 останніми строфами створює ефект він’єтки. але питання в тому, чи не заважає вона тілу вірша в цілому? чи не є вона чужорідною?
Видалитивтім, автор - володар )
ну це явище, яке відбулося вже давно і поза моїми бажаннями:)
Видалитиугу, вважаю
Видалититочніше, що перші три строфи без продовження - лише кадр із цілого діафільму
Відано, чому Ви так дивно реагуєте на зауваження? :))))
ВідповістиВидалитиВласне, цілком можливо, що у Вас слух і смак кращі, ніж у всіх, разом узятих, але навряд. Звісно, Вас ніхто не змушує (і не може змушувати) щось виправляти, однак постійні відповіді на зразок " я так не думаю", "мені так не здається", "ви неправильно зрозуміли" тягнуть на пояснення, які частіше за все - виправдання...
Як на мене, то трабли в 4 рядку надто вже очевидні, аби з цим сперечатися. Бувають природні збої ритму, бувають, даруйте, незграбні. У Вас, нмд, другий випадок. Звісно, чітких критеріїв тут немає і не може бути, однак Вам скільки людей сказали про одне й те саме - а на Вас це аж ніяк не вплинуло. Ви впевнені, що критика Вам узагалі потрібна? Як явище?
хіба дивно, Сергію?
Видалитиа не дивно було б як - негайно виправити "ненатло небо п'єш грудьми", "мруже" і "льди" і поставити крапку після третьої строфи, тобто чемно дослухатися мудрих порад?
тут же справа аж ніяк не в кращості слуху/смаку, а лише в індивідуальності. я ж нікого не змушую вірити, що це супертвір, дивовірш, шедевр і зразок для наслідування ) як кажуть - нє то нє.
але і мені не треба втовкмачувати, що отак, як мені зі сторони пропоновано - обов'язково краще та правильніше - зокрема і тому, що мені про це говорять саме зі сторони і саме декілька людей
я навіть і не намагаюся захиститися або виправдатися - за що, власне? за інакше сприйняття (хай навіть воно комусь 300 мільйонів разів здається "не таким")
а критерій "я так думаю" і "я так не думаю" для мене все-таки визначальний. /в особливих випадках включається ще "я думаю зовсім не так"/
щодо критики - о, потрібна, авжеж. критика - це дуже корисно. інша справа, чи буду я безоглядно все правити, попри власні відчуття
Вибачте, що втручаюся, звісно, Ваш твір - ваше право, і якщо Ви не націлені на рзвиток, то правити нічого не треба, але й тоді постити ці вірші теж не треба - а навіщо? хай спочинуть собі в Бозі в тайниках. Зрештою, кожен автор, який керується критерієм "я так не думаю" і не пробує навіть пояснити чому ризикує так і залишитися на рівні початківця. Проте багато-хто пише, бо просто сублімує, бо душа просить писати. Але ті, хто виставляють свої творіння на загальний осуд усе-таки мають якісь амбіції:))
ВидалитиНаталю, Ваша турбота розчулює )
Видалитипроте - чи не Ви писали буквально якусь годину тому - "пишу як дишу"?
це таке
а ще - якщо треба пояснювати, то і пояснювати не треба, це вже я повторююся. як би я Вам не доводила свою позицію - хоч за допомогою зовнішніх джерел, хоч з точки зору власних міркувань/відчувань (які у мене некласифіковані, так, бо вони для мене - цілком ПРИРОДНІ) - Ви все одно залишитеся зі своїм першим враженням.
бо враження - воно і є враження, і усілякі аргументи йому до лампочки.
паралельний приклад (виключно для глибшого розуміння) - Ви пишете "є самоповтори очевидні на рівні образів і слів, а є - на рівні поетичного простору". воно-то так, але мені уже нецікаво
та направду це трохи різні площини - поетичний простір і технічна недосконалість, все ж даруйте.
Видалити.........
Видалититак а я ж і не про площини, я про важливість першого враження! - "бо враження - воно і є враження, і усілякі аргументи йому до лампочки."
якби там - рими, якісь вставні слова, якісь тавтології...
- ото була б технічна недосконалість
//наприклад, в першому варіанті вірша було отак:
"і жужіль в борознах і роги
місяця і синь і мідь"
добрі люди сказали - це місце - з місяцем - там щось не так. окей, справді, подумала я. добрі люди запропонували - може, "молодик" замість "місяць"? окей, справді, подумала я і виправила
бачите, не така безнадійна, як Вам ввижається )) //
але ж Ви мені доводите, що двох ритмів не може бути, патаму што ні можит бить нікаґда!
що "льдів" нема у словнику!
що "мруже" нема у словнику!
що короткі форми дієслів використовуються виключно тоді, коли повна форма не поміщається в рядок!
так і тільки так, гіпнотизуєте Ви мене
всі Ваші пояснення - виправдання пихатого невдахи, переконуєте Ви мене
не дослухатися до нас - це шлях до звиродніння та творчого каліцтва, поблажливо радите Ви
ну, окей, знову думаю собі я. але якби наші думки збігалися з більшости питань (або вужче - якби ми мали тотожні враження від одних і тих самих творів) - тоді я би, певно, задумалася, що зі мною щось не так
у будь-якому випадку є мовні норма, є закони версифікації і є різниця сіж експериментуванням і технічною недосконалістю. і отут якраз важливо вловити цю різницю. і не більше.
ВідповістиВидалитиЗнаєте, Відано, я оце прочитала усе, Вами написане вище, і у мене виникло тільки одне запитання:з якого доброго дива Ви ставите у своїх творах позначку "gradus", якщо кілька банальних зауважень щодо віршової техніки уже виводять Вас з рівноваги і змушують тупати ногою, відстоюючи своє право на індивідуальність???? Та будьте собі сто раз індивідуальною. Це дуже гарно, коли людина позитивно вирізняється з натовпу. Але якщо Ви виставляєте текст, та ще й ставите тег "gradus", то уже майте терпіння хоча б вислухати те, що Вам кажуть, не треба прислухатися, якщо Ви вважаєте це зайвим. Але хоча б почуйте.
ВідповістиВидалитиа й справді, тег "gradus" уже можна прибирати - вже все файненько покритикували - не лише вірш, але і мені характеристик з діагнозами наставили )
Видалитину і я для себе багато висновків зробила, назбиравши принагідно купу неоціненних людинознавчих відомостей )
щиро дякую, серйозно
+ до того. я ж казала, і, як виявилось, це не лише моя думка, що слова типу "рельси" - не діалектизми, а швидше суржик.
ВідповістиВидалитиВідано, ця дискусія вже впевнено тече до гирла т.зв. основоположних (світоглядних) питань – що важливіше: набути техніку чи не втратити індивідуальності? Повинен автор, пишучи текст, уявляти свого читача і думати про нього, чи не повинен? Однозначної відповіді на ці запитання дати не можна, краще й не намагатися. Оту тонку різницю, про яку писала Наталя Пасічник, кожен бачить по-своєму. От у цьому якраз і є проблема. І якщо хочете – трагедія діалогу між автором і читачем (критиком).
ВідповістиВидалитиАле я наразі говорив (хотів говорити) не про це. Тільки про вашу реакцію на зауваження. От Світлана Ілініч зробила Вам кілька зауваг. І Ви на них відповідаєте „ну, мені так не здається”, „власне, і не прагнулося чогось аж такого”, „мені теж подобається”, „а от мені… досить звично звучать”, „захотілося мені от такого”, „кожен дивиться на світ через своє вікно” і т д. І мені дуже неясно, навіщо Ви це пояснюєте. Н а в і щ о ?
От приміром Ви слухаєте пісню по радіо. Ви сприймаєте голос виконавця, його манеру, вправність, слова пісні, музику, аранжування тощо. Це все так звані кореляти одного мистецького твору, який на Вас впливає. Але – автор музики і автор слів корелятами не є, бо вони не беруть жодної участі в акті сприймання Вами твору мистецтва, вони ніяк не впливають на цей процес. Актом сприймання Вашого твору мистецтва (вірша) є значно простіша річ: читання – тобто ідентифікація знаків мови. Ваш твір мистецтва і його читач – кореляти в цьому процесі. Але Ви – ні в якому разі ні! Ну хіба що тільки в тому випадку, якщо Ви хочете н а в ч и т и читачів сприймати Ваші твори. Але тут здебільшого Вам пишуть люди, які вже мають більш-менш сталі критерії сприйняття художніх текстів. І навряд чи Вам вдасться зрушити осі їхніх естетичних координат у той чи інший бік. Тому що мірилом усього в нашому випадку є дві речі: смак і досвід. А він апріорі в кожного свій. І кожний читач керується тільки своїми шкалами, оцінюючи щось для себе. Тому всі оці „я так не думаю”, „мені так подобається” і т.ін. – для читача не більше, ніж просто зайвий шум в ефірі, який нічого не додає і не віднімає, бо й не має безпосереднього стосунку до предмету обговорення. Бо обговорюється наразі Ваш текст, а не Ваше ставлення до Вашого тексту. Право Світлани Ілініч вважати „льди” дикою формою, Ваше – не бачити там нічого дикого. Однак (на мою думку – це не правило!) Вам не варто таким чином відповідати. Хоча б тому, що ніякого конструктиву з цього не вийде, бо надто вже очевидно, що якщо Ви написали у своєму вірші саме так і не інакше, то вважаєте це для себе можливим.
Тут або Ви намагаєтеся переконати саму ж себе у власній творчій правоті (хоча це теж апріорі, нмд, має бути – „змисел поетичної правоти”), або наївно ототожнюєте себе з власним текстом, вважаючи, що після Ваших пояснень він набуде геть іншого звучання.
щось я нічого не розумію
ВідповістиВидалититак і я ж про те ж саме, Сергію
переконувати - невдячна справа
я, здається, про це писала - про враження і лампочку
і я, здається, наголошувала, що навряд чи Ви, шановні критики, поясненнями своїх зауважень навернете мене до іншого сприйняття - так само як і я Вас
життя ще може змінити сприйняття (і то натужно), але не будь-чиї будь-чого пояснення
я взяла до їх до уваги, Ваші зауваги, красно дякую
а от щодо "льди" - там все одно треба буде поміняти, бо "хати-льди" - не римується:)))
ВідповістиВидалити