Лариса Іллюк. Що ж дарує Дід Мороз?

   Втішені тим, що у них з'явилася така чудова новорічна ялинка, усі поснули. Тільки до Данилка сон ніяк не йшов. Хлопчик вертівся на всі боки, вовтузився і бурчав, немов сердите ведмежа, прислухувався до сопіння інших дітей. От би йому так само спокійнісінько лягти та й заснути! Добре бути сміливцем, коли на тебе дивляться десятки очей, чекають від тебе чергової зухвалої витівки. Їм і на думку не спада, що за кілька годин ти лежатимеш у темряві та намагатимешся згадати кожну павутинку в кутку над ліжком.

    Відтоді, як світ його змінився, новорічна ніч для Дані стала одним із найскладніших випробувань. Не було поряд мами, що обійме і закутає ковдрою якнайтепліше. Не було батька, котрий над усіма його страхами посміхнеться і скаже: "Не переймайся, старий (його так смішило оте батькове "старий")". Данилко вважав себе достатньо дорослим, щоб не вірити в казочки про Діда Мороза. Та й звідки візьметься Дід Мороз у будинку, в якому нема навіть каміну?

    Новорічні подарунки, котрі з'являлися під ялинкою вже давно не тішили. Звісно, це вихователі — а хто ж іще? — зносили ведмедиків-ляльок-паровозиків, щоб з ранку раніше діти із палкими поглядами тупцяли біля гірки пакунків, очікуючи своєї черги. Даня дивився на це із презирством. "Теж мені, — думав, — от якби у цю ніч дійсно збувалися бажання, справжні бажаня, а не те, що можна придбати в магазині!.."
    У нього була мрія, заповітна мрія: знову стати таким сміливим, як раніше, коли він тримав тата і маму за руки. Та жодна новорічна ніч, ані всі діди морози світу, якби навіть вони існували, не змогли б цього зробити. Бо їх більше нема. Лишилися тільки ночі, сповнені страху, і бравада перед друзями при світлі дня.
    Раптом Дані спало на думку дещо кумедне: "А якщо піти у велику кімнату чатувати на тих, хто складає великі пакунки під ялинку? От сміху буде! Вони, певно, думають, що всі вже сплять..."
    Під колінцями солодко залоскотало від страху та азарту. Тихенько, щоб нікого не розбудити, він пройшов по коридору до зали і... розчаровано зітхнув. Подарунки вже лежали там, де слід. Данилко розсердився. От він їх зара!.. — і зробив рішучий крок у напрямку пакунків з єдиною думкою: порозпихати все куди-небудь попід ліжка.
    Та як тільки він узяв першу, почулося тихеньке, але лунке "апчхи!". Даня озирнувся. На електрообігрівачі сидів маленький чоловічок і витирав носа величезною білою хустинкою. Він знову чхнув і висякався.
    — Ну от, і тут не вірять... 
    — Будьте здорові! — очманіло прошепотів Данилко, бо звик бути чемним. Коротунчик здригнувся і ледве не впав.
    — А ти що тут робиш? — спитав він суворо і розгублено додав: — Ти мене бачиш?
    — Ага, — відповів хлопчик. Чомусь його це зовсім не дивувало.
    — І що ж ти тут забув, сміливий хлопчик Даня? А втім, я зрозумів: ти хочеш отримати подарунок першим.
    Данилку стало соромно за те, що він здумав капостити, і його за тим зненацька впіймали. Хлопчик почав упиратися: 
    — Тобі навряд чи вдасться виконати моє бажання, хто б ти не був! Тому що тато і мама... вони вмерли... і... зовсім я не сміливий... — він ледь не плакав.
    — Ну, не варто збільшувати вогкість, бо заведуться жаби, — сказав маленький чоловічок і розсміявся. Його алергія на людське невір'я зникла дивним чином. — Твої батьки живі, допоки ти пам'ятаєш про них, поки ти поводишся так, ніби кожну мить відчуваєш на собі їхні погляди. А сміливість... навіть найвідважніший глибоко в душі такий самісінький маленький хлопчик. Він, так як і ти, страшиться бути спійманим на боягузстві. І щоденно заново вчиться бути сміливим. Знаєш, що надає йому сил?.. 
    Даня слухав, відкривши рота. Він заперечливо похитав головою. Коротунчик продовжив:
    — А втім, хай це стане тобі подарунком, — і пакунки засяли чарівними вогниками, немов небо, де запалав новорічний салют. Хлопчик відчув, як важчають повіки, і кімната зникає у мороку ночі...
    Зранку Данилку здавалося — щоразу, коли хтось відкриває згорток, спалахує іскорка: Інна буде красунею завжди; Степанко почне співати і перестане заїкатися; Валя знайде свого маленького братика, і вони більше не розлучаться... Хлопчик розгорнув власний кольоровий пакунок і побачив книгу. Зі сторінок на нього дивилися казкові герої та богатирі.