ОльгамацО. (де)монолог

любий берімось за руки ходімо у люди

тисячу літ ми уже не виходили з дому

ми молодіємо з віком не бійся мій любий

наші роки я сховала у скриню бездонну

любий ходімо хутчіше згодиться і поспіх

нас у цій плоті новій не впізнати нікому

я чепурилася кілька сторіч уже поспіль

я підібрала тіла нам неначе з ікони

любий поглянь-но здається це дійство кінцеве

хтось підкорив колективне людське безсвідоме

любий ми вийшли здається ми вийшли із себе

краще берімось у руки ходімо додому