Оля Лахоцька. З Волта Вітмена. Міська мертвецька

Портрет зі збірки «Листя трави»

Біля міської мертвецької, біля воріт,

Куди випадково проліг мій шлях поодаль від шуму,

Я зупинився, здивований, – бо ось! лежить тіло бідної мертвої проститутки,

За її трупом ніхто не прийшов, його відклали на мокру цегляну бруківку.

Божественна жінка, її тіло – я бачу Тіло – я дивлюсь тільки на нього,

Цей дім, колись сповнений пристрасті й краси, – іншого я не помічаю.

Ні холодна безрухість, ні струмуюча з крана вода, ні трупний сморід не вразили мене,

Лише сам дім – цей чудовий дім – цей витончений дім – ця руїна!

Цей безсмертний дім, більший за всі збудовані будинки!

За увінчаний білим куполом Капітолій з величною статуєю зверху, за всі високі старовинні собори,

Цей маленький дім більший, ніж всі вони разом, – бідний, розпачливий дім!

Прекрасна, жахлива руїна! обитель душі! сама душа!

Дім, до якого ніхто не прийшов! візьми собі один подих з моїх тремтячих губ,

Візьми одну сльозу, що впаде біля тебе, коли я піду.

Мертвий дім любові! дім божевілля і провини! розвалений! зруйнований!

Дім життя, що недавно розмовляв і сміявся, – але ах, бідний дім! вже тоді був мертвий,

Місяці, роки сяючий, прикрашений дім, – але мертвий, мертвий, мертвий.

Оригінал тут: Walt Whitman «The City Dead-House»