тихо тече вода
тихо аж чути осінь
як вона листя зносить
стелячи холодам
тихо тече
вода
миє гниле коріння
серце ховає в ріні
злякана тінь худа
тихо тече вода
каяною сльозою
на небесах прозорих
ангели крижмо золять –
добрий Господь
воздав
воздав
осінь завжди права –
ВідповістиВидалитив шані чи без пошани –
кається між віршами
злякана тінь руда…
:)))))
якийсь сизий такий вірш, як і картинка. гарно.
а чо їй каятися, якщо права?))
Видалитисизсий з тенденцією до...
… побіління? :))
Видалитиой, я думала, що осінь і тінь - різні речі :))
перші два рядки - просто пісня...
просвітління))
Видалитидяка)
"миє гниле коріння" - найбільше
ВідповістиВидалититільки ось : це коріння води, чи вона миє чиєсь коріння ? )
після першого прочитання подумала про коріння води )
і саме цим сподобалося )
мабуть, чиєсь.
Видалитицікаве ваше прочитання.
думаю, що кожен у більшості дво- чи багатозначностей бачитьчи відчуває щось своє. і це добре.
дякую за коментар :-)
з гіркавинкою текстик.
ВідповістиВидалити1 строфа найбільше сподобалась.
дяка.
Видалитимені теж.
з останнім рядком намучилася, є кілька варіантів, але цей здався найбільш вдалим. хоча, можливо, не остаточним )
тонко і тоскно
ВідповістиВидалитидякую.
Видалитиале шо то за дваслова, вірш під градусом, можна і трактором по ньому))
"тихо аж чути осінь"
ВідповістиВидалитиплинно
дяка.
Видалитиа шо в ньому не так?)) (хоч я і сама знаю, але все-таки))
"тихо аж чути осінь" - це якраз те, з чого складається картина. зорова і звукова. сприймається дуже яскраво.
Видалитине знаю, кому-що-де-як-не-так, а мені - подобається.
- - -
:)
))
Видалити