якби я могла, я б писала музику
в'язала б мізинцем ноти на вузлики
єднала б докупи
до терпкості в пальцях
до воскресіння дитячих бажань
та ж ні
натхнення у п'яльцях
на жаль
якби я могла, я б писала симфонії
складала б в єдину всі спраглі агонії
я б їх просто у вену
вони б проростали в мені аневризмами
кисневим спектаклем
крізь тріснуту призму
якби я могла, я б тримала тебе за руку
в бездарній ритмічності зламаних звуків
в іржавому маслі трухлявих сердець
розкаяння мій наглядач
якби ж я могла
...пробач
хоч іноді може здатися, що тут так само тихо
ВідповістиВидалитияк здебільшого усюди, це не зовсім так
авжеж настав тихий сезон
але життя продовжується)
велкам на Гуральні...
С*
приємно чути, а то я вже думала "а в атвєт - тішина" )
Видалитихоч би життя не просто продовжувалося, а вирувало у стінах цієї Гуральні
сподобалося
ВідповістиВидалитиє справді коштовні моменти - до воскресіння дитячих бажань, трухлявих сердець
натомість рядок "складала б в єдину всі спраглі агонії" здався дешевуватим - саме через оте "всі"
а загалом - дуже чесно, ані тіні якогось хизування. це вабить, навіть дуже
дякую )
Видалитиприємно )