Зацвіла я, бігме,
зацвіла…
Бузиною, бігме,
бузиною…
Нахилила луджені
горла –
далину налила
далиною.
Серце листям
плине, наче лодь…
Дупла медом
перепоналиті...
Понадпив меди мої
Господь –
стало легше
дихати на світі.
От і дишуть сто
моїх смертей –
білий дим і руки
прохолодні.
Аж моє розкісся
золоте
перепозавилося на
споді…
Не спивай медів з
мого дупла!
Не труси квіток
моїх рутвяних!
Тільки вчора,
бігме, зацвіла,
а сьогодні
перепозав’яну…
