ядучі дні осінньої облуди
займають чергу в жовтий мавзолей.
терпке повітря гусне, наче ґлей.
весь листопад мене дратують люди.
а звідси сплін.
мені від цього зле.
суспільний простір шириться петлею.
довкола мене стільки молитов,
що їх тепер не вирізнить ніхто.
вони дзвенять у жовтій товщі ґлею,
як бджоли нот, помножені на сто.
ця самотина антиконструктивна.
я девальвую в прозове єство.
між слів і рим прадавній статус кво:
я - антивірш.
і це доволі дивно -
як атеїст, що вірить в божество.
це божество жило на Контрактовій.
її ім’я подобалось губам.
в її очах рибина голуба!
у ті часи я завше був готовий
кришити - здуру! - вірші голубам.
тепер щодня народжується будень.
нестача сонця - в сотні кіловат!
збулося стільки радощів і свят,
що розуміння - їх уже не буде -
як кілька слів від Господа в приват.
крихке довкілля стоншене мовчанням,
воно мені покірне, наче пес.
це словостій.
мій голос ще не скрес.
уздовж Дніпра тече навспак Почайна
і вдалині сахається небес.
остання строфа - сила.
ВідповістиВидалитинестача сонця - стовідсоткове попадання.
- - -
не показуйте вірша голубам)
я подумаю над видаленням решти.
Видалитиголуби вже бачили. і нітрішечки не образились.
таксказать, віднеслись самокритично.
/мабуть, присоромлено згадали гранітного сковороду/
і не думайте. все - дуже насичене.
Видалити"бджоли нот, помножені на сто" - бомба.
- - -
емоційна западина. у розумінні, що маріанська проти неї - забавка.
та не перебільшуйте, будь ласочка)
Видалити/з острахом загладає у маріанську і впевнено задкує/
я всіх заразила (у хорошому розумінні) вашими віршами.
Видалитиколи кажу "добрий вечір" - народ вже знає: треба казати "довбня в плечі"
а "осінь. яблучні погроми. простирадла хмар" - то, як пароль.
- - -
вибачайте за цитати з іншого вашого вірша ось тут.
ні дня без погромів)
"її ім`я подобалось губам" - засідає в мозку з першого прочитання. відтак - тягне на друге.
ВідповістиВидалитизагалом, складається враження, що автор його(вірш) невдовзі переробить. 1-2 строфи викине (приховає на чорний день - іще згодяться, не можуть не згодитися), дещо змінить.
Господь, небеса... усе на своїх місцях, невід`ємне від ліричного героя, але авторське дежа-вю. автор сам привчив читача до най-най-най і вибагливий читач уже крутить носом, коли відчуває авторські повторення. вимагає такого, як "її ім`я подобалось губам", що засідає в мозок з першого прочитання. а не сидить там ще від часу прочитання попередніх віршів.
от, скажімо, після "її ім`я подобалось губам" одразу "в її очах безодня голуба". перше - це татчинівське, це охйобпересетеякгарночортзабирайдайтеперечитати, а друге - ні. друге це таке... тіпа десьятакечитавнезнаюде. як сипучі піски, як будень чи день, що б`ються птахами у вікна, як річка, що торкається небес і взагалі "торкається небес" - усе десьятакечитавнездаюде.
загалом, усе вищезазначене можна було не писати, замінивши якимось "охйобпересетеякгарночортзабирайдайтеперечитати", а то й обмежитися стандартним безвідгуковим прочитанням, тим паче що автор не вася пупкін, а Татчин.
підтверджую, що я не робот. 4712 eicanyoy
схиляюся в глибокому респекті, який в нашій провінції йменують реверансом.
Видалититакі рецензії змушують мене по новому глянути на власний витвір. велика дяка, що вони - ці відгуки - є і тримають в тонусі. ви, беззаперечно, праві. хоч і не все так погано в цьому віршеві. я бачу його плюси й недоліки. з недоліків - і ті, на які ви вказали, і ще кілька: ну так... дещо вторинно, погоджуюсь. обрав якусь таку форму, яка вимагала додаткових римних пар - звідси деяка штучність додаткових римних рядків... наприклад, нічого кращого, як «голуба» до губам/голубам не підібралось... закортіло, бачте, алітерацій йому)
як резюме - пора остаточно збуватись птахівувікна/торкатисянебес/сипучихпісків/всякоїтакоїхерні.
до речі, ви як у воду дивились: він був коротший на строфу. а тоді я так /наївно/ подумав, що малувато буде) ну і швиденько дописав децл.
загалом вірш непоганий. гляну що можна буде зробити)
щироваш
/при цьому автор наполягає, що він теж не зовсім bot/,
Т.
мені пришла цікава мисль - а що, якщо отако:
Видалитиі вдалині сахається небес.
видає цікавішим образом /за попередній/
/на творчій кухні бедлам - у всіх кутках щось жарять/парять/скубуть... хтось у кутку завзято рубає шию ще зовсім молодому віршенятові... чутно нелюдський зойк... вразливі непритомніють... бувалі іронічно кривляцця... процес іде/
ну, не віршеня, а віршисько. по-перше.
Видалитине рубає, а лагідно скалпелем вжик-вжик. по-друге.
в цьому варіанті віршиська наприклад оцей рядок
"тепер у вікна б'ється вогкий будень" ближчий татчинівському стилю, аніж у попередньому вигляді зі штампованим птахом. а невдовзі автор узагалі зліпить в одне цілісіньке слово на чотири склади з наголосом на першому усю глибину семантики словосполучення "б`ється вогкий". бо це ще той автор і рано чи пізно він дійде до цього сам. по-третє.
і по-четверте. най бувалі іронічно не кривляцця. зморшки ляжуть саме по лініям кривляння, а лежати у трунах з перекривленими злорадними обличчями, коли настане час (дай бог їм здоров`я і довголіття!) некомільфо.
ну, це таке... побажання до св. Миколая
/"загалом вірш непоганий". не стверджую і не стверджував протилежного, але авторові самокритики не позичати.../
давно не ламав голову на загадками.
Видалитидавно не ламав голову на загадками.
давно не ламав голову на загадками.
дякую за зауваги: вони мене надихнули на правильні правки.
цілкомщиро)
У цілому згодна з Максом. Додам, що особисто мені тут забагато небес, божеств і пов"язаного з цим. Хоча цікаво те, що при всьому тому усе це врівноважується: "довкола мене стільки молитов, що їх тепер не вирізнить ніхто"; голуба безодня в очах - сраними голубами; божество - іншим божеством, контрактовим. Але чи достатньо цієї противаги - питання.
ВідповістиВидалитиТакож подвоєний глей сприймається якось випадково, на відміну від того ж божества. Та й Господь уже писав поетам і вконтакт, і в приват )
Однак є любіма авторська інтонація, є прекрасні рядки, є дуже відчутний настрій.
І якщо вже пішла така п"янка, то вип’ємо за те, щоб голос не скрес ніколи! /наливає/
саме в той час, коли поки шановна рецензентка писала, автор старався - правив. і щось таки поправив (для початку).
ВідповістиВидалитиоце сидить і думає - щоб таке ще утнути...
подвійний ґлей саме таким і задумувався - типу шо це не випаково...
поки шановна ))
Видалитио, ну голуба риба - то інша справа, це благородна порода )
ще б Господа з приватом розрулити. а?
ну тіпа рибина краще - вона там пливає, хвостом хилитає, а потім - шубовсь! і ти тупо стоїш. забризганий.
Видалитита краще-краще, стопудоф!
Видалитиа мені перші три строфи вкладаються у чудовий вірш. абсолютно завершений спліннолистопадовоекзистенціальний вірш... а далі уже проза жизні. та й у цілості він гарний. мені, людині, яка ходить зодягнена у кружавчики епітетів звучить божественно...:о)але і крітік з мене нікакой - шо віжу то пою...
ВідповістиВидалитиви маєте сенс - перша половина самодостатня... але дещо риторична, я б сказав - куца. подальша деталізація додає йому поетичного мняса.
Видалития так думаю © /міміно/
я прихильник риторичних куцих форм - у них багато простору. але я не вегетаріанець - мняско має бути...:о)
Видалити/масними пальцями/ еге ж /плотоядно так - ням-ням... ковть/
Видалитисмачного!:о)
ВідповістиВидалитисудячи по всьому, правки завершені.
ВідповістиВидалити/на сьогодні/
да прєбудєт с намі крітіка!
Гарно, особливо про рибину очей. В слові "Контрактова" буква пропущена наче.
ВідповістиВидалитиміж слів і рим прадавній статус кво:
я - антивірш.
і це доволі дивно -
як атеїст, що вірить в божество.
Отут якесь чи багатослів'я, чи короткослів'я, але якось спотикає.
Кінцівка дуже природня, ніби світло потроху згасає, або нитка закінчується, або дощ перестає.
дякую, о уважний Сергію.
ВідповістиВидалитиза все, що ти відмітив як позитивне, дяка Максові. це вже правки. побіг правити літеру. над заувагою подумаю.
а нічо так :-)
ВідповістиВидалитиця реца найкрутіша!
Видалити)))
Видалитилюди не дратують о меґаввічливий СТ..
ВідповістиВидалитилюди просто & тупо зайобують
вот така проза
* мєланхольно *
100пудів.
Видалития просто думав як це так попрілічнєй виразити.
/починає тараторити, як попугай - сашахароший...сашахароший...сашахароший...сашахароший.../
:о)
Видалити* просвітльонно зітхає *
)))
Видалитиі не тільки в листопаді вони це ро*блять.
сашалуЧЧий...:о))
Видалитинамьок-с поняв-с
Видалити* терміново одягається пойтікупитьвипіть *
)))
ВідповістиВидалитиЯк же мені подобаються Ваші твори, Татчине!)) І з СоМі у тандемі теж))) Вперше таке зустрічаю, щоб майже 100% попадання:)
ВідповістиВидалитиТа, що Lilu, або та, що Тетяна Шевченко)) Бо на жаль забула сюди і в гугл+ пароль((
великепревелике мерсі вам, Тетяно!
Видалитида-а-а-а... СонцеМісяць - це вєліколєпноє нєчто!
/про всяк випадок де тільки можна записує які тільки пам'ятає паролі і навіть ті які не пам'ятає а після цього ще кілька штук а потім ще один і радить те саме СоМі. СоМа у злагоді киває таки-так таки-так дін-дон/
Видалити:) Можу похвалитися чимось іншим тільки не цим тобто не завжди таке записую)))
Видалити