середа, 21 листопада 2012 р.

Любов Лібуркіна. На лавочке


дама по виду и запаху похожая на бомжа
вычищая ногти надломанным остриём ножа
сказала тогда: хоть бы скорее пришел конец света
надоела мне скотская жизнь эта
пью из фонтана воду заедаю болгарским перцем
а мне болит тут и показала на сердце

ещё сказала: когда я была нормальной

кормила сына разваренной кашей манной
он не любил комочков он болел каждую осень
он умер в больнице когда ему было восемь
я просила бога возьми моё тело душу
а он /два матерных слова/ не слышал или не слушал

и тогда он умер вместе с моим андрюшей

я их схоронила и посадила над ними грушу
чтобы не говорил мол без моего ведома ни волосинки
пусть объяснит это моему мальчику моему сынке

она осталась сидеть на лавочке в дыму вечернего света

начинался дождь. было начало лета.

63 коментарі:

  1. уййййййй
    мурашки
    дуже вдало
    дуже
    дуже

    єдине - а чому болгарський перець? нє, ну може це із реальної історії, але якось відволікає

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. ну, ось така вона і була на тій лавочці, з болгарським перцем.

      Видалити
  2. навіть не обох схоронила - трьох... а заодно й ...

    ВідповістиВидалити
  3. (нмсд) коментарі - не те щоб зайві, але ...

    як передати мікросхему емоцій,
    що аж гудуть у вітті_стовбурі_попід_корою тієї груші

    - - -
    психотропна зброя строф

    ВідповістиВидалити
  4. уу. вони можуть занадто багато. навіть одне слово - бац - і - все.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. всі у світі слова про кохання не замінять самого кохання.
      жодне слово про смерть не воскресить.

      Видалити
    2. але ж є такі слова, що пробуджують і надихають. чим не воскресіння?

      Видалити
    3. ну, за Блоком, слова "отбирают аромат у цветка" )

      Видалити
    4. до сих пір не розумію (за часів мого дитинства) - хто купував збірки поезії - мама чи вітчим? звідки вони бралися? Шота Руставелі, О. Блок, Шевченко...

      ---
      вся правда у комочках манки.
      але то - надто особисте...

      Видалити
  5. гарно, гротеск і трагізм, а болгарський перець надає картинці індивідуальності. перечитуватиму.

    ВідповістиВидалити
  6. дуже файно написано.
    бп в цьому контексті нонсенс, тому й пасує сюди.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. бп був червоним, схожим на серце. чомусь особливо це запам"яталось.

      Видалити
  7. Думаю, що це найкращий твій вірш, Люба.

    ВідповістиВидалити
  8. тяжело
    и ведь много таких
    слишком много
    как для хорошего мира

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. да уж.
      и остается им метаться между фанатизмом и ересью.

      Видалити
    2. насчет фанатизма/ереси не знаю
      я видела либо спившихся, либо будущих самоубийц

      Видалити
    3. я, к сожалению, видела и фанатизм, и ересь (ну, или мягче скажем, богоборчество). и то, и то им помогало.

      Видалити
    4. чегототамересь / скемтотамборчество - это одна из форм любви

      Видалити
    5. об этом надо отдельно подумать.

      Видалити
    6. доказано
      временный этап перед возвратом
      причем возврат будет на более высоком уровне, чем было до

      Видалити
    7. кем доказано? я не о худ. лит-ре, а о реальной жизни. ты таких знаешь?

      Видалити
    8. известная вещь, метания ведОмых. пятилетние периоды развития сектанского сознания: любовь/хула/любовь/хула/любовь...

      "- ...Слушай, а ты мою бывшую любовь давно не видал?
      - Давно, - сказал я.
      - Говорят, она стала очень религиозна.
      - Со временем люди меняются, - сказал я уклончиво.
      - Чепуха! - возразил он. - Они меняют предмет поклонения. Но при этом остаются такими же, как были."

      Неравнодушие со знаком ли плюс, со знаком ли минус - это все равно неравнодушие.

      Видалити
    9. не буду спорить. хотя неравнодушие - это все-таки не любовь.

      Видалити
    10. ну, пусть не любовь, а фанатизм

      Видалити
    11. ну, так а я о чем вначале говорила? фанатизм с разными знаками. в любом случае любви там места уже нет.

      Видалити
  9. я пытаюсь найти похожее стихо
    не помню таких

    если этот бложек так помогает обнажиться и обнажить, то...

    ВідповістиВидалити
  10. мене, знаєш, найбільше здивувало у твоєму вірші (не кажучи про те, що він справді майстерно написаний), – що жінка пам'ятає про Бога. Звичайно коли навалюються біди, він якось випадає… Це варіант сучасного Йова - твоя героїня, мені так здається.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. можливо, це тому, що вона нарешті знайшла винуватого в тому, що трапилося. і психологічно їй так легше. це така відчайдушна спроба примиритися з таким горем. мені так здається.

      Видалити
  11. Вот-вот. Бомжует, пьет горькую, но на самоубийство не решается. И помнит об обоих, как о живых.

    ВідповістиВидалити
  12. кстати, о грушах

    http://photofile.ru/photo/chari/2565032/48113834.jpg

    ВідповістиВидалити
  13. Залишається дуже важкий осадок. Реалістичний реалізмъ..

    ВідповістиВидалити
  14. От тому мені якось ближча ідея карми. Там хоч ясно: накосячила - будеш відробляти в наступному житті. А от покарання "детей за вину отцов до третьего и четвертого рода" в голові не вкладається.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. і мені теж не вкладається. і ніколи не вкладеться, мабуть.

      Видалити
  15. ексцентрично тому шо ховати дитину із Б-гом вкупі а ще й садити зверху груші -
    це якось надто естетська програма або ритуал якийсь нємєстний

    я б (всякіє нмд) пристроїв ту необхідну грушу якось інакше -
    скажімо, поховала біля груші, або шось таке

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. хай буде ритуал. вона поховала все, що любила і чому вірила.
      може, і ексцентрично видається, але не мені. ти ніколи не бачив дерев поруч з могилами? ніколи не чув: "поховати під (тополем_дубом_берізкою)?

      Видалити
    2. одна штука поховати під грушою - хоча фруктові дерева на цвинтарях не садять
      і зовсім інша - спеціально посадити - грушу
      а чо би не пальму, кокосовую, а?

      Видалити
    3. уважаємий рєдактор,
      може, луччє про реактор?

      )

      Видалити