Мені говорять: від’їжджати час.
Авжеж. Спасибі. Ось лишень зберуся…
Авжеж. Атож. Я розумію вас –
не проводжайте. Я не загублюся.
Ах, ні ж бо – не далека путь моя.
Якийсь отут найближчий полустанок.
Ах, ні, не переймайтесь. Позаяк.
Я зовсім порожнем. Без чемоданів.
Авжеж. Спасибі. Я уже піду.
Авжеж. Пора вже. Це збагнути просто.
Безрадісну морозяну звізду
дерева над вітчизною підносять.
Все скінчено. Всьому приходить край.
Іще потисну наостанок руку.
Я видужав. Пора мені. Пора.
Авжеж. Атож. Спасибі за розлуку.
Вези мене вітчизною, таксі.
Так, мовби я адресу забуваю.
В поля мене замовклі віднеси.
Бо, знаєш, я з вітчизни вибуваю.
Так, мовби я адресу загубив:
до скла пітного притулюсь обличчям.
Над річкою, яку колись любив,
я розплачусь і човняра покличу.
Все скінчено. Не рвуся, не жену.
Спокійно їдь назад, заради Бога.
Я в небо гляну. Глибоко вдихну
холодний вітер з берега чужого.
Ну, ось і довгожданний переїзд.
Домчи назад без жодної печалі.
Ти на вітчизні зайдеш у під’їзд,
я ж до низького берега причалю.
_____________________________________
Текст оригіналу:
Мне говорят, что нужно уезжать.
Да-да. Благодарю. Я собираюсь.
Да-да. Я понимаю. Провожать
не следует. Да, я не потеряюсь.
Ах, что вы говорите -- дальний путь.
Какой-нибудь ближайший полустанок.
Ах, нет, не беспокойтесь. Как-нибудь.
Я вовсе налегке. Без чемоданов.
Да-да. Пора идти. Благодарю.
Да-да. Пора. И каждый понимает.
Безрадостную зимнюю зарю
над родиной деревья поднимают.
Все кончено. Не стану возражать.
Ладони бы пожать -- и до свиданья.
Я выздоровел. Нужно уезжать.
Да-да. Благодарю за расставанье.
Вези меня по родине, такси.
Как будто бы я адрес забываю.
В умолкшие поля меня неси.
Я, знаешь ли, с отчизны выбываю.
Как будто бы я адрес позабыл:
к окошку запотевшему приникну
и над рекой, которую любил,
я расплачусь и лодочника крикну.
(Все кончено. Теперь я не спешу.
Езжай назад спокойно, ради Бога.
Я в небо погляжу и подышу
холодным ветром берега другого.)
Ну, вот и долгожданный переезд.
Кати назад, не чувствуя печали.
Когда войдешь на родине в подъезд,
я к берегу пологому причалю.
а я би всі "так, мовби" замінила на "немовби"
ВідповістиВидалитиі з оцією звіздою
все-таки звізда (зірка) - це не зоря
в українському варіанті зачепилася на цьому моменті
а от в російському це місце логічне і "уявлябельне"
і ще про берег чужий
"чужий" - це явне протиставлення
чому б не лишити "другого"?
Щодо "так мовби" і "немовби". - справа в тім, що тут ідеться або про 2 слова, або про одне. Мені здається, що "так, мовби" ближче до "как будто". А "немовби" - це ще й дуже явний поетизм, який не дуже пасує до цього, досить стриманого, вірша.
Видалити"Звізда" - так. На жаль, не вдалося заримувати з "зорею" нічого в родовому відмінку. Мало слів на "рю".
"Другого" не можна було лишити тому, що в ньому наголос не там.
угу, але в російській "как будто" - це одна лексична одиниця. "так, мовби" спричиняє і паузу, і зміну інтонації, і зміщення акценту
Видалитиа якщо спробувати "неначе"?
"рю" ))
а якщо на "лю"?
ну чо, "другий" з наголосом на другому складі якраз і використовується у значенні "інший"
(про стилістичні відтінки - то вже інше питання)
то уже треба обирати - або максимальне стилістичне наближення до оригіналу, або максимальна стилістична достовірність перекладу
"неначе" - такий самий поетизм.
Видалити"рю" - "лю". навряд чи я буду задоволений такою римою.
На жаль, не знаю, який словник подає слово "другий" з наголосом на другому складі. Навіть у словнику синонімів і саме у значенні "інший" наголос тільки на 1 складі.
у кожного свої пріоритети ))
Видалитибезумовно)
Видалитикайфовий вірш :)) дуже сподобався переклад
ВідповістиВидалитидяка)
ВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалитине знаю. Я пробував "Так-так" - мені не сподобалось. Хтозна чого. Не сподобалось і все.
ВидалитиЩодо останнього рядка, то мені здається, що якщо вміститися в ритм, доведеться втратити на змісті. Тому що "к берегу" (3 склади) і "до берега"(4 склади). І тут уже нічого не зробиш.
гарно.
ВідповістиВидалитиа чи не можна
"коли ти вдома зайдеш у під*їзд,
я до низького берега причалю"?
бо розмір.
хоча вітчизни вже нема.
Дякую, Ната, але мені так не хотілося б втрачати слово "вітчизна" у тому рядку... Якось воно так по-особливому звучить поруч: "вітчизна" і "під'їзд"...
ВидалитиАвтор видалив цей коментар.
Видалититак уже я думав і сам)))
ВидалитиАле - в попередній строфі згадується саме берег, а не береги. І я думаю, що цей образ (протилежний берег, саме конкретний протилежний берег) варто зберегти.
ти на вітчизні зайдеш у під*їзд,
Видалития ж до низького берега причалю
Наталко, читаєш мої думки... Мені не вистачало там протиставлення. І я вже думав про те "ж"... тоді міняю. дякую.
Видалити:о)
ВидалитиНу, от, уже всі все сказали.
ВідповістиВидалитиЛишилося поаплодувати )
Хоча "Да-да" дуже шкода.
"Авжеш" звучить жамкано якось.
А ти не хочеш "так, ніби" замість "так, мовби"?
"наче", "неначе", "ніби" - це надто поетично.
Видалитидякую.)
Надзвичайно цікаво спостерігати за усією перекладацькою спілкою :)
ВідповістиВидалитиСергію, сказала б, що автор і перекладач достойні один одного.
Ох пані Світлано, ці мені аванси, які треба ще відпрацьовувати :))
ВидалитиНе треба відпрацьовувати, свабодєн :)) А шо я такого сказала? Ну,подумаєш, Ордена Почесного Легіону у Вас ще нема, так він буде! :)
ВідповістиВидалитиага, в наступному житті)
Видалити