Орко Ярош. Березень

вранці мені переламали хребта

а вночі від запалення легень

помер останній австрійський імператор Карл

ми лежали поруч

біля поїзда

що тільки-но відтав після зими

пероном походжали паничики

і панночки в паризькому хутрі

а він був мертвий настільки ж

як зелена щука що пролетіла над нами з проталин

несучи в зубах фамільні коштовності

починався перший у житті дощ

поза моїми корчами на бруківці

поза шкельцями його пенсне

поза хмелем його майже прозорих очей

дощ облягав усіх так щільно

що годі було розгледіти щось

навіть великі вокзальні двері

навіть архирея

що обережно проносив свою рясу

над калюжами

а ми були зовсім сухі

смушки його коміра дихали так вільно

як мої легені

я сміявся без причини

і вже забував про те як мені болить

його чоботи з-під брезенту пахли сирістю і конваліями

тим часом двірники пішли спати

мені ставало все гірше і гірше

йому все було байдуже

мимо нас

ішли на роботу шевці

скакала з диму кіннота

дибали старчихи в картатих хустках

і всі вони питали

це ви?

це ви?

це ви?

але ніхто не знав

з ким вони говорили