по лезові столу замкнена в коробку ніч стукає
між берегів води розлитої головою влягається
гаряча як жінка що загубила ключ
гірка як цівка рушниці
утікайте!
попелом вояки пролітають червоні діви танцюють
утікайте!
нитками страх підступає волоссям світло обтинає
утікайте!
як ранами зійде білизна страшно вам буде страшно
мав колись мисливець доньку як яблуньку як рибку
дівчинку колискову співучу як віхола дівчинку під подушкою
з дня на день із ночі на ніч співала вона все тихіше
аж поки й не спитала її ніч серед листя гаптованого:
- де батька твого ховати будемо?
аж мороз спиною, так моторошно... переконливо...
ВідповістиВидалитио! які темні води...
ВідповістиВидалитиале не одірвешся...
яка у вас чудова мова! :) під ці образи - ну супер.
ВідповістиВидалити