Оксана Суховій. У морській воді

Чотири богині танцюють у морі. І я –

зміїста форель, що струминня збиває під ними.

Регочеться літо. Купається сиве хлоп’я,

скидаючи набік своє облітання озиме.

Повітря як сукня – тонке і сріблясте. А я

вже вгору по сходах несу намиста і відлуння.

Минулі часи виростають із сонячних ям,

із сонячних ям устають ворохобні красуні…

Чотири богині у бубон горіховий б’ють –

засмаглих сміливців скидають небавом у хвилі.

Медузи у роті – то їхня колишня могуть.

Вода у легенях – то їхнє жадане безсилля.

А далі – не знаю. Погнала кудись течія

ті пера блакитні, ті спалахи у крутанині…

А в синьому небі сміється сріблясте хлоп’я,

а в синьому морі танцюють чотири богині.