Ти приходиш щодня, хоч ніколи не йдеш,
Ти заповнюєш простір перейдених меж,
І все більше Тебе, все повніші світи,
На безлюдних планетах німують моря.
В бурштиновому колесі кільця світил
Для галактик своїх в хороводі горять.
Я шукала, хто більше за Тебе рече, -
Та немає такого у світі речей.
Тільки крок Твій у кроках і голос в словах,
Ніжні пальці Твої в коси світло кладуть,
В бурштиновому колесі крильця мурах
У польоті до Тебе тамують ходу.
У любов потрапляють, немов у бурштин,
Наче в милість Твою, що не знає частин,
Ніби в морі холодному струмінь тепла,
Щоб спинити безглузде метання роїв.
В бурштиновому колесі кузка мала
Обертається разом із рухом Твоїм.
Тож приходь і не йди, і щодня прибувай.
Біг від Тебе є біль, біль до Тебе є рай.
Як заплаче сосна, затопивши весь вік,
То смола скам'яніє у сферу, й тоді
В бурштиновому колесі, втративши лік,
Збережемось для Тебе в любові твердій.
Світлано, дуже радий бачити ваші вірші у нашій гуральні! :)
ВідповістиВидалитиПоки що обмежуся цим позитивним меседжем, а про вірші (критика і всьо такоє)- наступного разу. :)))
Сергію, пробачте! Щойно вдалося з дому нарешті написати відповідь! Дуже чекаю на критику і всьо такоє )))) Спасибі, що допомогли втрапити на цей сайт!
Видалитиоце так колесо...
ВідповістиВидалитив захваті від образів!
Люблю і я такі вірші! Що вже правда, то правда. Спасибі, Світлано, що діткнули мене словом сьогодні...)
ВідповістиВидалитиО, такий текст треба читати голосно і урочисто. Він пробирає справді! )
ВідповістиВидалитиБіг від Тебе є біль, біль до Тебе є рай - таки біль чи біг до Тебе?
Дякую за відгук! Усе-таки "біль до Тебе" - так я це чую...
Видалитидуже сподобався :)
ВідповістиВидалити