1. Барви
Вечір схилився до пагорбів спраглих — рожевих.
Ніжно тремтить, і цілує, і пестить — бузково.
Маки червоні — на білому тлі — королева!
Губи пошерхлі та очі вологі. Раптово —
Глянеш — мов постріл! І знов скаламутило душу.
Чорним — потріскалось щастя безбарвно-химерне.
Мушу — за коло, за обрій, та тільки не зрушу.
Сіра сірома... І смуток ледь сивий, непевний.
Барвами, барвами сповни, дай вволю напитись
Тиші п’янкої, твого соковитого світла.
Щоби злетіти — на вдих! А на видих — розбитись
І у тобі розчинитись — гарячим, розквітлим.
27.07.2012
2. Лінії
Губились у часі, в його незбагненних тунелях,
Лишали у всесвіті ледве помітні сліди,
І десь перетнулися простори і паралелі —
Химерно і криво, мов лінії Ґауді.
Злилися у примі розділені доти октави —
Такий несподіваний, трохи сумний унісон.
Поранені вістрями веретена Калатрави,
Бентежно пірнули у зачарований сон.
Хапаєм повітря, якого завжди бракувало,
Судомно, мов риби, що раптом стрибнули з води.
Чи стрітимось ще на перетині діагоналей,
Чи пройдемо знову стежинами Ґауді?
28.07.2012
3. Тіні
Сховаємо літо в глибинах споминів,
Повернем на звичні свої круги.
Мінливе майбутнє безладним гомоном
Уллється в обвуглені береги.
Напевно, так треба. До гнізд вертаються
Закохані в небо, в політ птахи.
Навколо Любові все обертається,
Спіраллю закручуються шляхи.
Життя — не складна, по суті, мозаїка:
В нім чорне і біле, в нім день і ніч.
Ми ж — тіні відтінків в рядках прозаїка,
Життям відкинуті до узбіч.
28.07.2012
Як на мене, то друга частина циклу найсильніша. Перша - відверто слабка, як технічно, так і образно. А третя - найбільш несподівана.
ВідповістиВидалитиРимувати "бузково - раптово" нмсд не варто б. Надто вже банально. Про дієслівні рими взайве навіть не кажу.
І "тіні відтінків в рядах прозаїка" - теж якось не дуже зрозуміло. Письменник працює ж не зі світлом чи тінню (він не художник), а з іншою образністю. Ну або тут заховане щось так, чого я просто не зміг збагнути.
Дякую, Сергію, за зауваження. Про рими згодна, не скрізь вдається добрати слово, щоб вкласти потрібний зміст і уникнути банальностей, на жаль. Але вчусь:)Та і з прозаїком перемудрила! Але приємно, що відмітили саме другий вірш, як раз його я найдорожчими і найважливішими для себе символами нашпігувала))
ВидалитиТретій вийшов дуже щирим і трохи печальним, але по-філософському печальним. Другий, погоджуся із Сергієм, технічно і настроєво найсильніший. А загалом - красива вона, Ваша Барселона, і дуже особлива.
ВідповістиВидалитидякую, Світлано! Насправді слів бракує, щоб розказати про неї! Як у коханні — просто дух перехоплює, а мову відбирає:))
Видалити3. Тіні
ВідповістиВидалитиСховаємо літо в глибинах споминів,
Повернем на звичні свої круги.
Читала правила Літературної гуральні, з усім згодна,але біговисько приголосних, . пройти повз не можу.
змініть - "повернемо звичні свої круги" або подумайте щось інакше...
Життям відкинуті до узбіч -
ну слабко звучать "відкнуті" як треба - не знаю, але інтуїтивно відчуваю - тре цей рядок переглянути...
Дякую, Людмило, за зауваження. "повернемо звичні" — справді милозвучніше. Але тут саме повернення не кругів, а нас на свої круги. Тож треба думати. Та це все одно не настільки критично для мене. А от з останніми рядками — згодна. Поки що слова склались так, але я сама не до кінця задоволена. Не виключаю, що колись будуть змінені рядки.
Видалити