Довкола жовто…
Буки б’ють крилом,
здіймають дим з гніздОвищ картоплиння
аж ген в полях.
Старий іржавий лом
криницю розпоров, зірвав гудиння
з тинка край неба –
варвар, войовник,
залізний зайда… У сплетінні пальців
майбутній іній
вигулькнув і зник,
бо ще є час дістатися до шанців,
перечитати мапи гір і хащ,
зібрати в глек охристі сни і роси,
щоб мати на поживу взимку…
Плащ
гойднувся на гачку.
Холодний, босий
ти скочив в сіни – білий бог лісів,
яким іще не велено біліти.
А за тобою – суміш голосів,
ранет і вітру. Так ще пахнуть діти,
народжені між осені й зими,
з вразливим і тонким, як плівка, тім’ям.
Так наші діти пахнутимуть… Ми
не знаєм їх імен, не маєм слів їм,
лише гулкі в гулкому глеку сни
і час, аби дістатися до шанців,
аби втекти, дожити до весни.
Бо зими тут не люблять новобранців.
І лом, либонь, не любить теплих рук,
а тільки ті, в які закрався іній…
Довкола жовто.
Холодно.
Вже й бук
склав крила, наче півень на жердині…
Яка краса ) несуєтна така, передзимова, тендітна.
ВідповістиВидалитиоцей рядок "лише гулкі в гулкому глеку сни" як не намагалася, в ритмі решти вірша не змогла прочитати.
ааа, нє-нє, тепер всьо ОК )
Видалитисправді, гарно (все, що Чорі сказала, окрім "збитого" рядка - все там ок).
ВідповістиВидалитиритм розмірений, вагітний якийсь.
Не можу сказати, що цей вірш дуже зачепив. Видно, що авторка має досвід, бо письмо впевнене і розкуте, але деякі нюанси мені заважали сприймати:
ВідповістиВидалити"Так ще пахнуть діти" - вочевидь, малося на увазі "так само"? Чи "досі"? Просто "ще" - це неминучі різночитання, особливо так непевно вжите.
" Старий іржавий лом
криницю розпоров" - важко якось це побачити. "Лом" (це вже геть з іншої акустики), який "розпоров"(???) криницю... Дуже дивно. Може, авторка й хотіла якраз такого натуралізму, однак мені було аж трохи відразливо.
" майбутній іній
вигулькнув і зник" - тут якісь таємничі речі з часом кояться. Іній, якого ще немає, вигулькнув (а це минулий час) і зник (знову - в минулий час пішов). Дивина. Я не бачу нічого за цими словами, на жаль.
"з вразливим і тонким, як плівка, тім’ям." - оце дуже виразно. Звучить. Прочитується. Хоч, визнаю, це й не моя естетика.
Ну й фінальний образ гарний. Сподобавася без усіляких "але".
Технічні огріхи теж є. І немало. Збіги приголосних. Рими на зразок "шанців - новобранців". Деякі наголоси.
Пишу глибокої ночі. Може де помилки, вибачайте :))
дякую всім)
ВідповістиВидалитилом, Сергію, і справді з іншої акустики... бо мало є страшнішого - в різних сенсах - ніж розпороте черево криниці, ніж, себто, залізний (зовсім інакший сутнісно, невблаганний, неспинний)загарбник на тлі тихої пасторалі.
щодо технічних "несправностей" - вірш іще свіжий, полежить трохи, то, можливо, вдасться підремонтувати)))