О ківш долонь, де гусне чорний день…
Пантрують оси безборонну спину.
Не вір, не вір. Слова упали тінню
На сонця крик, на золотаве сіно,
Де ти колись, де ми колись і де
Поміж проклять зривається звірино
Голодних мавок темне голосіння,
Таке гірке, таке натужно-синє,
Вганяється у душу. І цвіте
Жаги галуззя, протинає зримо.
Переліпи собою аж до глини,
В черлений ранок, у тернові вина,
Але мовчи, бо всі слова – пусте…
28.08.12
о! знову глина... антропогонія навпаки...
ВідповістиВидалитиа слова всі - падають тінню і волочаться за нами...
о!
та я оце теж зауважила пост-фактум)))
Видалитипро зволочені слова - усміхнуло;)
"Вганяється у душу. І цвіте"
ВідповістиВидалития б оцим рядком закінчив вірш.
обдумаю)
Видалитизрештою - чом не варіант)
справді цікавий варіант, якщо можна, цілісніший)
Видалитибуде два варіанти: на будень і на свято)))
Видалития ніби погоджуюся, а ніби ні з цією ідеєю.
Видалитиостанній рядок справді ніби надто очевидний, але
цілу "строфу" - то вже мужик рубанув з плеча.
гггггггггггггггггг))))))))))
ВидалитиСкільки таїни у вірші! Ті слова печуть. Зради убивають слабку і народжують нову жінку...
ВідповістиВидалитице точно, Корді... головне - робити висновки ;)
Видалитиа мені подобається, як воно закінчується. я б не чікала.
ВідповістиВидалитивірш ллється, як вино )
;) скіко людей, стіко й мислєй)
Видалитимені наразі теж подобається)))
а мені трохи забракло градації
ВідповістиВидалитину от ще було золотаве сіно, і тут уже прокляття, звіриність, голодні мавки, а потім, знову раптово - все обривається
голодні мавки, до речі, дууууууже сподобались
голодні мавки тут - емоційний пік
голодні мавки - це моя мала читала "Лісову пісню", і в неї якось одним словом пішло: "злиднімиголоднімавко!" :) тому то не так аби мій образ...(
Видалитиа градації нема, як і логіки)))
просто так виплеснулось) я сама часто в шоці з результатів)
а в принципі - все було на сіні)))
ВидалитиЗгусток енергій. І цвіте ж!..
ВідповістиВидалити... і шкварчить)))
Видалитипривітик!
оси - це добре :)) типу ангели-хоронителі, здається :))
ВідповістиВидалититипу нападатєлі))
Видалитичудово
ВідповістиВидалитиале нмд, це недописаний цикл: три вірші по дев’ять рядків.
замало тексту
ВідповістиВидалити"Вганяється у душу. І цвіте" - це перший солодкий-пресолодкий вдих.
дайте вдихнути хоча б тричі.
хм... цікавий погляд... розбити на цикли і дописати... може з часом...
Видалитидяка)
дуже гарно написано.
ВідповістиВидалитичемно дякую)
Видалити