«Спить Аю-Даг.
Ліг іній на дуби.
Самотній слід завів мене
до моря.
Ридає море… А за ким? За
ким?..»
«Зима в Криму», Домінік
Луцюк
ти
крихітна частинка моря
і сонце твій дім
маленький срібний дельфін –
у зв’язці з ключами
намріяними мандрівками,
прибережними печалями
недосяжними атлантидами
тепер твоїми островами –
кленові рифи
прісна ворожість зим
озерні риби
алюзії південних рим
соломка олівців
штрихи
валізи
подвійне дно нічних глибин
безсонні мушлі
море неба
м’який люпин
а на полицях –
сонний пил
її улюблені книжки
і порцеляновий дельфін у дельті сонця
о, я пам’ятаю цього маленького срібного дельфіна )
ВідповістиВидалитисимпатичного)
ВідповістиВидалитиусе таке лагідне, що навіть віриться, Терцинко
ВідповістиВидалитиугу) писала про людину, яку ніколи не бачила, голосу не чула. здаєцця, і справжнього ім"я не знаю.
Видалитизате - читаю вірші.
- - -
нехай у нього усе буде гаразд...)
*приєднується із фужером який пропонується
Видалитиі у фужері щось побулькує)
Видалитисаме воно)
Видалитиностальджі)
ВідповістиВидалитиіз усіма її прибережно-недосяжними наслідками)
Видалитидельфін сміється лунко...
ВідповістиВидалитирадісно...
проситься погладити
:о)
літо не скоро...
обережно доторкаєцця до шовковистої радісності, гладить...
ВідповістиВидалити- - -
:)
Уявила собі До в образі дельфіна :)))))
ВідповістиВидалититеплий вірш.
а я його собі уявляю, як дуже сонячну людину.
ВідповістиВидалити- - -
:)