пʼятниця, 30 листопада 2012 р.

Терцина. Намріяна дельта





 «Спить Аю-Даг.
Ліг іній на дуби.
Самотній слід завів мене до моря.
Ридає море… А за ким? За ким?..»

«Зима в Криму», Домінік Луцюк



ти
крихітна частинка моря
і сонце твій дім
маленький срібний дельфін –
у зв’язці з ключами
намріяними мандрівками,
прибережними печалями
недосяжними атлантидами

тепер твоїми островами –
кленові рифи
прісна ворожість зим
озерні риби
алюзії південних рим
соломка олівців
штрихи
валізи
подвійне дно нічних глибин
безсонні мушлі
море неба
м’який люпин

а на полицях –
сонний пил
її улюблені книжки
і порцеляновий дельфін у дельті сонця

13 коментарів:

  1. о, я пам’ятаю цього маленького срібного дельфіна )

    ВідповістиВидалити
  2. усе таке лагідне, що навіть віриться, Терцинко

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. угу) писала про людину, яку ніколи не бачила, голосу не чула. здаєцця, і справжнього ім"я не знаю.
      зате - читаю вірші.

      - - -
      нехай у нього усе буде гаразд...)

      Видалити
    2. *приєднується із фужером який пропонується

      Видалити
    3. і у фужері щось побулькує)

      Видалити
  3. дельфін сміється лунко...
    радісно...
    проситься погладити
    :о)

    літо не скоро...

    ВідповістиВидалити
  4. обережно доторкаєцця до шовковистої радісності, гладить...

    - - -
    :)

    ВідповістиВидалити
  5. Уявила собі До в образі дельфіна :)))))
    теплий вірш.

    ВідповістиВидалити
  6. а я його собі уявляю, як дуже сонячну людину.

    - - -
    :)

    ВідповістиВидалити