Ну, плачеш.
Безживний погляд, уста гарячі, сама – бліда.
Сіль випікає жовті залишки болю, ніби інфекцію.
Серце твоє – вода, і думки – вода, ти уся – вода.
Місто тоне в тобі, бо ти, найвища його терція,
ні, не звучиш. Нервуєш.
Ніби скалка у лютий шторм.
Страх заливає горло, крижаний, упоює груди...
Дихай,
дівчино, дихай!
Ти віднині вища на тон.
Хай вода прозоріє, хай твої світлішають люди,
хай палає, судомить! Замовкай, наростай, тішся:
чим осяйніша тиша, тим любов у ній голосніша.
Срібна дрімає риба у грудневому бурштині,
спить лотос у серці, місто шкіриться у вікні.
Запали себе, дівчино!
Як не згориш,
то загоришся!
не люблю починати з поганого, але кінцівка - зіпсувала таке класне враження.
ВідповістиВидалитине вистачило мені напруги, був би тією дівчиною - не_загорівся_би :(
а хоча так хотілося...
ну, а тепер приємності)
чим осяйніша тиша, тим любов у ній голосніша...
і хай тільки хто попробує ща прийти сюда і сказати, що тут якась банальщина, тавтологія чи масло масляне! не вираз, а правда свята!
перші 2 частинки імпонують мені найбільше.
таке ото)
найцікавіше, звісно, це ЧОМУ вона зіпсувала враження. у мене дослідницька цікавість :) "не вистачило напруги" - справи не пояснює, бо вірш загалом не надто "під напругою", це, швидше, міркування, констатація. і наростання немає, тобто, чому саме кінцівка має бути кульмінацією напруги я поки не зрозуміла :)
Видалитиє вірші, кульмінація яких переходить у фінал, фінал вистрілює і лишає яскравий післясмак. є вірші, які несуть емоцію/образ рівномірно і помірно, без нарочитих кульмінацій. я маю і ті і другі. при чому з часом дійшла висновку, що другий тип мені цікавіший, бо він є складнішим. бо конструкція такого вірша є цілою історією, яку так цікаво писати :)
ага, якби все так просто було, то я так і написав би, "кінцівка не сподобалась, бо..."
Видалититакі кінцівки й справді важчі в плані створення, але й сприймання їх теж подекуди потребує чогось.
в мене це щось не відгукнулося певно.
і, чесно кажучи, не хочеться шукати, чого ж саме забракло.
я покладаюся на перші враження. якщо б, для прикладу, я не знав якогось слова, чи прислів'я, чи біблійної історії, то дослідження провів би, звісно ж, самому ж бо цікаво. а тут все ясно, все гарно, але - щось мені забракло)
не маю навіть найменшого здогаду чого саме.
мо магії, мо світи не зійшлися, а може та дівчинка так швидко загорілася, що я навіть оком не встиг змигнути, дочитав, зупинився, отямився, а тут вже й кінець. та й вознікаю тут що шото не то)))
я не люблю досліджувати вірші, чесно (саме досліджувати як певний об'єкт) від того вони втрачають свою магію й флер.
нмд, якщо магія є, вона не втратиться від того, що ми розберемо магічну паличку і подивимося, що всередині. :)
Видалитивірш складається не лише з магії, але і зі слів, знакових конструкцій, які цілком піддаються дослідженню, це ніби алхімія, якщо бажаєте :) і якщо вірш - це магія, то слова - це заклинання і амулети, які дозволяють нам цією магією користуватися.
як же тут без "досліджень"? нехай і дуже індивідуальних...
ну що ж - тоді надалі буду старатися вивчати алхімію й досліджувати
Видалитиех, і в дипломі ж навіть накалякали "інженер-дослідник", а тут полінувався... не харашо, не харашо)
ну то таке, я виправлюсь)
але почну з інших творів, цей чомусь не хочеться досліджувати.
навєрно хтось на нього наклав закляття недосліджуваності)))
а мені закінчення "нормально напружене"), тільки при першому прочитанні не зовсім зрозуміле. якщо б в передостанньому додати "бо", було б зрозуміліше: "Ну ж бо, згориш?" при умові, що я правильно зрозуміла зміст цих запитань, оскільки їх можна по-різному трактувати.
ВідповістиВидалитиа вот. ви не чекали, а ми все змінили :))
Видалитиага, бачу ))
Видалитиособливо тепер тішить Любин комент, той, що нижче)))
а мені знак питання у передостанньому рядку так і лишився незрозумілим )
ВідповістиВидалитидля мене — весь вірш тут:
ВідповістиВидалитиТи віднині вища на тон.
на цій фразі відпадає щелепа, серце завмирає і далі можна вже нічого не читати:)
гмгмгм *прокашлюєця
ВідповістиВидалитину взагалі-то тут для психологічно~хвілософсько~митецько~хзецько
досліджень дуже таке розкішне поле, є де розгуляцця..
завершення мені не фонить,
але мені оце приємно із цікавістю бачити
такий офіціоз у розмові із собою (?)
це мовби я став говорити/писати до себе
"світило!"
знаючи трохи знаючи автора
сприймати цей пародійний пафостний блеф
за чисту монетку
гордо відмовляюся...
/сомнєнія, да/