горіховим оком закліпав заблимав спросоння
горіхове зерня вигойдує в теплому лоні
задмухує вітер від граду і вроків боронить
горіх похилився згадавши затаєний
гріх
горіх не сумує горіх не сумує горіх
лиш потай думки на світанні обтрушує з
листя
горіхові зорі важкі зашкарублі імлисті
навчився лічити літа додавати - до
триста
горіх не сумує горіх відцурався доріг
горіх споглядає горіх медитує горіх
заслабло давно павутинням горіхове око
з городу від роду одвіку нікуди ні кроку
горіхове зерня уже наливається соком
горіх медитує о цій золотистій порі
Краса!!!
ВідповістиВидалитиДякую!
Видалитимаю надію, ілюстрація власна?
ВідповістиВидалити/завмирає/
на жаль, ні (.
Видалити/ех, якби ж то ))/
рефренізація пішла гірською річкою, дивлюсь.
ВідповістиВидалитиале заворожує, можно втикнути навіть )
ну, і алітерація, звісно, робить свою справу.
картинка - ето шото.
дяка Люб! :)
Видалитиа картинки женема((.
класно
ВідповістиВидалитидяка)
Видалитинє я сюди не буду ходив, ця мантра мене месмерує
ВідповістиВидалити*тікА
)))
Видалитиух!
ВідповістиВидалитикрасиво
дякую :)
ВидалитиІ які ж то в горіха гріхи, цікаво? Ану, бігом каятися! ;))
ВідповістиВидалитиА де карті-і-інка? Нема... не встигла... хоч посилання дай, хочу глянути.
а ти, цікавська пані))
Видалитищось не можу зараз в неті знайти, скину ввечері.
Гарно, філософський горішок) Шкода, що картинки вже десь усі зникли.
ВідповістиВидалитидякую :)
Видалитилінк на картинку скину ввечері)
Мій улюблений Зоряни(ни)й горіх :)
ВідповістиВидалити:) тішуся
Видалитигарно так!
ВідповістиВидалити