Не чекатиму вже… полечу я…
Поле чує усе про
нас.
Як ми любимось, як
не чуємо
Одне одного й
знову – пас.
Як завітрені
тріснуть в кутиках
Не вуста мої, а
слова…
Нумо разом гратися
в гру таку
«а море хвилюється – раз…»
Ти ж не знав мене
отакої ще,
Що не скоєне, те –
забудь…
Як не виплачусь,
то накою щось
Щоб іти уже, так
на – суд…
Не на осуд, не
стілько ж і діла,
Як зіграти, то й
ПАРи ФРАЗ
Просто вистачить…
піна біла
Там, де море
хвилюється «раз»…
гарний і ліричний, щирий і печальний текст...
ВідповістиВидалитидякую, Свєт...! чогось не йде до мене позитив і сама не знаю чого...:)
ВідповістиВидалити...я ніби-то і розумію , і - ні... Люди, а Вам, що - нічого сказати..? :)
ВідповістиВидалитине розумію вашого запитання, Люсі :)
ВидалитиСергієчку, я розумію, що я... ну... ось якось і не цікава людина сама по собі... але... немає коментарів на вірш і я засумувала ще більше... Щось там не так чи занадто так??
Видалитибагато в той день публікували, і вірш швидко посунувся вниз, певно...
ВидалитиА взагалі, Люсі, для того шоб активно коментили Вас, треба активно коментити інших:)) це працює :)))
ну... з ци щось тре робити..:)
Видалитита намагаюся, але як додати у друзі? може знайдете спрощений вигляд для цього ресурсу..?
ВідповістиВидалитидля того, щоб коментувати, не треба додавати в друзі))
Видалитичому не треба? я чогось не розумію?
Видалититю... я думала - додати друга, то тільки на ліпше... виявляється - ні...дуже гарна харизма!
ВідповістиВидалитивірш задористий, як гра :)
ВідповістиВидалитидобре, що море хвилюється небагато, тільки до трьох, здається?
Ага-ага... тілько три рази! :)
Видалитиой і схвилювали ж Ви... море
ВідповістиВидалитиДякую, що завітали, Софієчко, і чим же я так вас схвилювала? :)
Видалитину людям завжди є що сказати, якщо вони справжні люди
ВідповістиВидалититрапляється часто, що зустрічаєш людину і бачиш її з дуже гарної сторони, але, бувають моменти, коли бачиш її вже зовсім по-іншому... і не як справжню... Хіба з вами такого не траплялося, СонцеМісяцю?
Видалитита зі мною всякого траплялося..
Видалитицей теж складний рік, багато розчарувань
зрештою вже й не знаєш, хто і що може
викинути, не те, щоби це здавалося горем
але прикро, що до цього ніби звикаєш -
бо надто часто вже без подиву особливого
не до власної байдужості щодо, а скоріше
до повсякденної невіри у людей
особисто мені по інтонації важкуватими видаються стрічки там де про суд, осуд - тут тре дуже чітко вловити настрій при прочитанні, а от про "море хвилюється" дуже цікава знахідка (в моїй голові потроху зароїлись ідеї)
ВідповістиВидалитидуже рада, Сергію, що зароїла вам ідей цілий рій, дивися з того щось і буде!! :)
Видалити