Мої вірші сходили нанівець.
Парнас цідив із келихів байдужо.
Хтось богом був іще, а хтось паплюжив...
Між музики й пересічних слівець
Цей вечір також сходив нанівець.
Свічада - прісний відблиск самоти.
Застигла кава нуртом в філіжанці.
Ти сколихнув раптовим «Мо' до танцю?»
Залишила свічадам берегти
Я відблиски чужої самоти.
Покинула буденності ярмо.
Цей такт і звуки… руки… руки… руки…
Солодкий плід нестиглої науки,
Яку посіяв тим коротким «Мо' ?»
…А далі кожен у своє ярмо…
Як на мене, то це не досить "вигойданий" вірш. Окремі моменти промовляють, але більшість губиться.
ВідповістиВидалитиДякую, Сергію. Найбільше хотілось передати настрій, та бракує майстерності. Надто "загойдалась" ;) Сподіваюсь, краше попереду, а не позаду.
ВидалитиНастрій передано, Оленко. Але оці "в лоба" - буденності ярмо, відблиск самоти. та ще й вічна "кава і філіжнки"..
ВідповістиВидалитивтім, фінал )останні 3 рядки) сподобався.
Ваша правда, Любо, і сюди каву приплела... Думаю, дам собі раду з тим всім, навіть, якщо прийдеться залишити усього кілька рядків ;) Дякую.
Видалититак, вірш місцями "проривається" крізь плетиво слів. але переважно це плетиво їх душить. звісно, чим менше боїшся слів. тим легше підібрати потрібні, аби рядок співав, а не в*язнув. але менше з тим, до роботи! і все буде добре :)
ВідповістиВидалитиЯк правдиво "чим менше боїшся слів, тим легше підібрати потрібні..." Я вчитимусь ))) Спасибі, Ніко.
ВидалитиДякую Вам усім за небайдужість.
ВідповістиВидалитивсьо буде хорошЕ (с)
ВідповістиВидалитиРозумію, хотіли передати зміст, емоції, настрій, напевно, як часто буває у таких випадках, тому й форму потрібно шліфувати)
ВідповістиВидалити