і спиною тулюсь до відголосу мальв
до їхніх чорних мар о як мені їх жаль
таку тонку журу з них виточив скрипаль
таку печаль пустив над мальвові обжинки
а хустя на горі понадимало пір’я
він слухає і йде а я за ним за ним
його рука тонка як виснажений дим
і куриться село суглинищем рудим
і мальви мов хрести пливуть у надвечір'ї
ой, як гааарно...
ВідповістиВидалитиі його тонкі руки
і суглинище
а особливо чорні мари
дякую))
ВидалитиНу чого оці палі тут і досі стирчать? Ну просто дума про Байду, чесне слово.
ВідповістиВидалитиЧи я ж тобі не казав? :)
та я ще не придумала, чим ті палі замінити))
ВідповістиВидалититак скіки можна думать... в тебе три минути...
Видалити:))))))))))
вже. тіко не знаю, чи не гірше ))
Видалитину точно не гірше
Видалитито був перший варіант)) але він якийсь передбачуваний, як на мене
Видалитимальви - цяця ))
ВідповістиВидалития тут подумала: а шо, як замість "над мальвові обжинки" - "у мальвові"?
Чо, ні, ти шо)). уяви, як грає скрипка і як та музика понад всім пливе..
Видалитиале дякую з а бажання допомогти, цьом!
:-))
цьму безперечно, але знаєш, мене шото зупиняє "печаль пустив". нууу... струю можна пустити, а печаль... якесь інше слово проситься. і тоді, могло бути "надмальвові" - це луччє, імхо, звісно.
Видалитизгоден щодо "печаль пустив"
Видалитичому ж , наприклад, ще дим можна пустити, ота печаль тут, як дим. я так її собі уявляю.
ВидалитиАвтор видалив цей коментар.
Видалитиа мну усе сподобалося, ви усі монстри канєшна, але тут придираєтеся нмд
ВідповістиВидалитиабо гоните собі )
)))
Видалитидяка, СонцеМісяцю! :)
Яно, Ви, як завжди, молодчинка)
ВідповістиВидалитидякую, але Ви мені лестите :-)
Видалити