пʼятниця, 16 листопада 2012 р.

Відана Баганецька. Бува, бере мене тривога


Фото: Сергій Буйна


Бува,  бере  мене  тривога,
коли  раптово  зніметься  з-понад  дороги
у  надвечірнє  небо  
велика  шаблекрила  сіра  птаха,
сполохана  відвертим  світлом  дальніх  фар,
сіра,  як  міль,  пекуча,  мов  пожар,
і  зникне  в  голих  кронах  
непофарбованих  вапном  дерев;
бува,  зачуєш  в  нутрощах  машини  тоскний  рев
– коли  торкаєшся  колесами  ще  білих
плям  уторканого  снігу  на  асфальті  
і  враз  висмикує  з  хиткого  сну,
кургани,  а  навколо  все  кургани,
і  відрухово  розчахаєшся  снігам,
летиш  за  вітром,  помежи  думками
і  між  сигналами  мобільного  зв'язку,
над  океанами,  минаючи  солоні  бризки,
виплутуєшся  з  марева  гірлянд,  
залишених  після  Нового  Року,
і,  змерзла,  опиняєшся – нівроку  
в  своєму  кріслі  поруч  водія,  
стискаєш  теплу  рідну  руку.

6 коментарів: