Повірте в чари
осені, повірте!
Це далебі
востаннє, це востаннє!
Три осені
зійшлись під чорним вітром.
Три осені за
чорним вітром тануть.
Впустіте в хату
листопад із листям,
впустіте повінь
ранніх мандаринів.
Не ждіть, не
знайте – в серці стане місця
для трьох дівчат,
трьох осеней, що ринуть
через мовчання
кленове альтове,
через гудіння
втомлене антенне.
Словам ще буде
холодно у мові,
а віршам буде
холодно у венах.
Не ждіть цього!
Не виглядайте, вірте
трьом осеням,
трьом розпашілим птицям.
Вони й мені
співали біля хвіртки,
вони й мене
сторочили по нитці…
Вони мене не
холодом лякали,
вони казали серце
– то стодола.
Тепла туди
уміститься немало,
тепла на ціле
облетіле поле.
Вони співали.
Холод їх теребив.
Вони співали
гірко й неспочинно:
Не відпускайте
душу тонкостеблу!
Не відпускайте
душу-намистину!
2011.
таке враження, що все драконівське жахіття закрутилося минулої осені
ВідповістиВидалитиа тепер добігають завершально-заключні фази
але парадоксально
розмай усіх високих поривів душі, якщо я правильно
згадав ті крилатиє слова
Дякую, це до вчорашньої розмови під Татчинським віршем про те, хто в яких настроях пише)))
Видалитида? бо зразу як подивився, а там все про якісь дактилічні рими, думаю
Видалитину нарешті Татчина реально розчленували на прєкрасні мікроелементи
то там ще й про драконів є?
*хутко звалює конспектувати
как песенно...
ВідповістиВидалитис первых строк слышался голос Ольги Богомолец, поющую Линино "Осанна осени"
потом уж вы вступили, где-то на 4ой строфе
вам бы надо бы это озвучить непременно..
ну це не з тих текстів, які б я хотів начитувати))
Видалитита й рідко я щось начитую взагалі)))
я вчера слушала ваши три ролика. у вас прекрасный блог
Видалитии слог:)
и голос (это мы все уже обсуждали)
вам надо петь. вы не играете на гитаре? хотя бы клавишные:)...
и ещё, по поводу "гуральни".это...винокурня?...:)
це спиртзавод :)
Видалитикуда мы попали и где наши вещи:)...
ВидалитиНасчет голоса Ольги Богомолец - абсолютно согласна. На музыку вполне ложится, три двустрофных периода.
ВідповістиВидалитиІр, поклади :)))) я жодної ноти не знаю))
Видалититобі самому необов’язково це робити.
Видалитиале така можливість є.
ба навіть і проситься.
люблю драконів)
ВідповістиВидалитиале знаєш, оті мандарини до чорного вітру та всіх тих осінніх описів якось не клеяться. спочатку все таке осіннє, таке драконяче, а потім хопа - повінь мандаринів. спочатку малюється така суто осіння, сірувато-сувора картина, чорний вітер, а після тої повені наче хто мандарин туди закинув і геть так якось не в тєму він там красується, такий яскравий та помаранчевий. мо якось так зробити, щоб цей образ викликав лиш те, що викликає насправді, щоб він не з'являвся на картині? бо повінь мандаринову хоч не хоч а таки уявищ як мінімум з одним мандарином...
ну це, звісно, суто моє бачення картини вірша.
мо і нема там ніяких мандаринів
а мо то просто мені вже дуже хочеться тої мандаринової повені...
короче - не знаю
що відчув - те й написав. прямо)
а взагалі - вірш шикарний
ну повінь мандаринів - це передноворічний настрій уже затесався туди
Видалитита ж і я про це!
Видалитипередноворічний, святковий, веселий
ну а що ж осені з ним робити?
дракон ото ще образиться та й полетить візьме
скаже: кличте свого діда мороза, раз так мандаринів хочеться))
чудова ілюстрація до твоїх слів у Татчина )) возвишена мелодія для флейти.
ВідповістиВидалити:)
ВидалитиТанули за вітром, а сторочили Осоку... Ще та гуральня :)
ВідповістиВидалитихоч ваще ваших віршів не читай, Сергію! зранку прочитаю — плакатиму півдня. Ввечері — не засну... ці розпашілі птиці добряче так крилами емоції розплескали в мені.
ВідповістиВидалитиПіду сумувати в подушку))