отож. /киває типу розуміючи/ як на мене /приєднуєцця до/, кінцівка дещо риторична як для решти тексту. тобто - початок передбачає якийсь інший розвиток... дещо інший. хочецця, як не дивно, невизначенності. /надовго задумується/
авжеж "є" або "нема" - інакшого не дано єдине, що можна продвинути за ці рамки, це подвійне заперечення, хоч воно не є твердження
тому кінцівка не може бути риторичною кінцівка теоретично намагається протиставити чуже - нашому і якщо в нашому є і безчуття, і чуття то в чужому - щось зовсім інше, імовірно заперечне
якби твердилося, що наші навіть безчуття нікому не віддамо - хоч би як просили це була б риторика і патос
а так все у сфері відмежування і обмежування власного простору, який так само може бути огого який
Довгі ночі і дні, а прозріння немає, немає, Ти, прозріння моє, далечіше за той горизонт. Я дивлюся у небо, а там довге пір’я літає. Нині осінь, у ангелів теж міграційний сезон...
нє, не треба, просто читаєте, читаєте знову, знову читаєте, знову................................................................................................
"прозоро" це у нас на жаргоні значить "зрозуміло" але насправді "зрозуміло" не провадить розуміння це так би мовити, тривіальніша упаковка, але що всередині - це ще дуже питання
картинка мала бути в поміч - ось фаєйер онде мавнтін.. сенсорно о ось його відбиток у якийсь затоці - воно виглядає ніби логічно, але то не вогонь, то насправді ілюзія
це загадка, о, Олександре?
ВідповістиВидалитину а шо ж у нашій екзистенції не загадка, о Татчине
ВідповістиВидалитимудро сказано.
Видалитиhonor habet onus..
Видалитиотож.
Видалити/киває типу розуміючи/
як на мене /приєднуєцця до/, кінцівка дещо риторична як для решти тексту.
тобто - початок передбачає якийсь інший розвиток... дещо інший.
хочецця, як не дивно, невизначенності.
/надовго задумується/
авжеж "є" або "нема" - інакшого не дано
Видалитиєдине, що можна продвинути за ці рамки,
це подвійне заперечення, хоч воно не є твердження
тому кінцівка не може бути риторичною
кінцівка теоретично намагається протиставити
чуже - нашому
і якщо в нашому є і безчуття, і чуття
то в чужому - щось зовсім інше, імовірно заперечне
якби твердилося, що наші навіть безчуття нікому не віддамо -
хоч би як просили
це була б риторика і патос
а так все у сфері відмежування і обмежування власного простору, який так само може бути огого який
Довгі ночі і дні,
ВідповістиВидалитиа прозріння немає, немає,
Ти, прозріння моє,
далечіше за той горизонт.
Я дивлюся у небо,
а там довге пір’я літає.
Нині осінь, у ангелів
теж міграційний сезон...
Ангели побули & пішли
ВидалитиЛишили все, що могли
Ми дивились услід
Та не йняли віри
А потім, безслівно
Вернулись до рідних
Дір.
а у дирах тіх обіддя ламають
Видалитище й сліпці на бубнах, на органах грають
золоте колосся так і полягло
до весни гуляє п’янеє село
селом пияним блукали ми
Видалитидивились кум іде від куми
а верхі на кумові чорт з рогами
хресная сила вже буде із нами
і з вами..
:) шютке
ВідповістиВидалити:)
Видалитио! оцей прозоріший з т.з. лексики і синтаксису за деякі інші,
ВідповістиВидалитиале от містики менше не стало. ну й ритм дуже чіткий.
така собі петля Мебіуса.
згоден з Наталкою, але, як на мене, то кінцівка вдалася гірше, ніж увесь вірш.
Видалитину тут нема кінцівки, Наталка правду каже
Видалититак подивився, "непрозоре" шось усіх мабуть іспугало,
Видалитипора значить давати прозоре? :о)
це половина вірша, принаймні треба ще одну строфу.
Видалитигорбатого могила ісправіт :о)
Видалитинє, не треба, просто читаєте, читаєте знову, знову читаєте, знову................................................................................................
Видалитигорбатий болванчик зверху на котелкові радосно киває, киває...
Видалитиякщо "знову й знову", то тоді треба дворядками записати.
Видалитину, якщо серйозно зрештою, то це такий конструктивістський ding an sich
Видалитивін продовжується хіба у глибину, але у довжину і ширину
не хоче ((
ну от, мене женуть
Видалитипасіба всім.
я вернуся, я вернуся...
нечуваному ми краще знати, існує чи не існує все інше )
ВідповістиВидалитину так, але хто його почує, вот в чом вапрос
ВидалитиНавіщо писати прозоро? У тому непрозорому весь Ви)
ВідповістиВидалити"прозоро" це у нас на жаргоні значить "зрозуміло"
Видалитиале насправді "зрозуміло" не провадить розуміння
це так би мовити, тривіальніша упаковка, але
що всередині - це ще дуже питання
Тетяно, щасливий щиро і навзаєм усім можливостям побазікати ~
теплих листопадностей Вам..
файно закрутили!
ВідповістиВидалитиособливо перші 2 рядки припали до душі
безчуття - ммм... не знаю навіть... якось не смакує(
В'ячеславе, чесне-уклінне..
Видалитибез- дуже сильний такий префікс насправді
від нього трохи віє прірвою, і трохи сіркою
всім правовірним ліпше не поминати всує
і не користувати
Поки дочитала, звивини морським вузлом зав'язалися :)
ВідповістиВидалитиЯк би це їх до завтра розплутати, а то ж на роботі чимось думати треба ;))
із терапевтичною метою читати передостанный рядок, як
Видалити*і немає чуттів*
має попустити
:)
дааа! я поняла стіх, тільки коли почала його читати по колу! це циклічний стіх. от іще якби його намалювати у вигляді кола абощо...
ВідповістиВидалити:-) от зайде інколи в голову якась забавка
Видалитина папір ляже за 5 хвилин, і все ніби супер
...а потім пожиттєво все пишеш і пишеш тлумачення))
точно - мандала
ВідповістиВидалитищось таке Ріг-ведійське про те, хто ким не є...
СоМі!
картинка мала бути в поміч -
Видалитиось фаєйер онде мавнтін.. сенсорно
о ось його відбиток у якийсь затоці -
воно виглядає ніби логічно,
але то не вогонь, то насправді
ілюзія
попри те, що взагалі усе ілюзія само собою ))
Сашку, от знаєш, твої вірші - одні з небагатьох, які завжди викликають саме ту біохімічну реакцію. Привіт!
ВідповістиВидалитиПривіт, привіт!
Видалитити мені ліпше осьо скажи - ГПЗ як там? )
як на мене - цілком довершений вірш. і закінчення теж класне, правдиве.
ВідповістиВидалитину я то-знаю, шо воно є і до чого і зачім
Видалитиалежжжжж
всі, хто вважає за потрібне насваритися (трішки)
вони добре розуміють, що не мож весь час хвалити,
і це правильно, бо треба лупати, вот