Я – твоя питома
Вага, теплоємність. Удома
Чекають розхристані снива,
І знову жура дратівлива
Невимитий посуд (о втомо!)
Розтягує по Рубікону.
Квитанції, квити…терпимо…
Лишаю страхи за дверима,
У постіль холодну
прожогом,
До Бога скупим монологом.
А далі: затуркані снива
І крила, і осінь, і злива…
Щаслива?
Не знаю)
ВідповістиВидалитиОсобисто мені останнє риторичне запитання не видається там логічним :)
Хіба що іронія, але теж не дуже переконлива :)
От! Ви, як Станіславський, не вірите та й усе:) А я то вирішила, що те запитання якраз буде до теми. Хм...Дякую за картинку, бо щось у мене з тим ніяк)
ВідповістиВидалитизримо і точно домашню суєту змалювали)але все ж тексту бракує плинності та зв"язності, як на мене. Хотілося б, щоб рядок плавно перекочувався у наступний, а не був, наче сокирою обрубаний. Щиро конструктивно :)
ВідповістиВидалитиО, дякую насправді. Просто я люблю так писати і часто люблю в когось таке читати) То все робилося/писалося свідомо.
Видалитиоу, навіть фізику втнули! Питома теплоємність, вага... ще би сюди імпедансу для пошуку істини - взагалі б круто було)
ВідповістиВидалитину, жарти жартами, а вірш правдивий вийшов. передали буденщину як вона є, начисто.
за що й +
:)
Юху! Дякую) Чесно, вчилася я колись у старших класах якогось милого на тому фізматі, але толк він мені приніс хіба в ліриці;)
ВідповістиВидалитиот вже ті снива, ніяк не осягнути, які вони в теорії, а на практиці узагалі
ВідповістиВидалитиале ж чекають..
)) Рада Вас бачити/читати) Так, снива, снива, галактичні простори:)
Видалитидавайте ще щось
Видалити))) Можу дати мейл, коментар, грушок, вишити картину і т.д.)) Поки так, а вірш - як натхнення прийде)))
Видалитио я гадав, інші вірші вже є, існують
ВидалитиЄ, але ж не тут і ще не на ЛК))
Видалити