…мені б твої
печалі і думки
ув осінь чисту,
сонячну, блакитну,
де ще не сплять,
шепочуться рокити,
прибілені повітрям
срібляним...
Мені б твої роки,
і – шаленіть
веселкою з дощу і
з блискавиці!
Болять мені не спогади,
– очиці,
що злі, як люде,
ой, які ж бо злі…
А осінь геть
розтринькала тепло…
Мене й тебе – нас
порізно вгощала
горнятком кави, що
на двох одно,
а нам його,
згадай, було все мало…
Й розмова, як
мелодія без слів,
мов яблука без
листу в листопаді...
Співає перший
іній серенади
на щоглах без
вітрила й без вітрів…
Дуже пронизливий і емоційний текст. Люблю ваші емоції, Люсі. Дуже люблю ваші емоції.
ВідповістиВидалитидумаю, що не в емоціях тут справа... Але хай так і буде і прибуває...:) я - невичерпна ідеалістка і мрійниця... що тут поробиш! :)
Видалити... він мені,цей вірш,коштує здоровья, бо вчора - проридався, блін... Дякую!
ВідповістиВидалитиТрогательные и страстные стихи...
ВідповістиВидалитиСпасибо.
дякую!
Видалитигарно. мелодійно.
ВідповістиВидалитидякую, Янусь! :)
ВидалитиОце, я понімаю, лірика.
ВідповістиВидалитиХочу ще. :)
Дякую, Ірочко... намагатимусь! :)
ВідповістиВидалитиЛюсі, це один з найкращих Ваших віршів, які я читала.
ВідповістиВидалитиДякую, ЛЮБ...
ВидалитиПо-жіночому надривно і пронизливо... повз таке не пойдеш)
ВідповістиВидалити...:) дякую.
Видалитивсі хвалять, а я шо, не урод?
ВідповістиВидалитигарно, так
Дякую, СонцеМісячний Ви наш! :)
Видалити:) правдиво радісний
Видалитиякий вже раз перечитую. дуже гарно.
ВідповістиВидалитидяку, Зоряночко!
ВідповістиВидалити