Надвечір дощ.
Пахотнява надвечір –
акація, акація
цвіте.
Торішнє яблуко і
свіжий сир овечий
сплітаються у
плетиво густе.
І мати вийшла. І
таке тривожне
тремтить пелюстя
на її очах,
що ми вже, наче
церква з подорожнім.
що ми вже, наче
вечір і печаль.
Ми дивимось, як
устає з болота,
як жовто пахне
півниками ніч.
А серце стрімко
виростає в дотик
до споночілих
материних пліч.
такий вечірній вірш, такий пронизливий.
ВідповістиВидалитио, у мене є віршик, де "сир овечий" теж пахнув ))
дуже...
ВідповістиВидалитиаж сльози на очі навернулися.
Дуже м'який і настроєвий вірш. "акація, акація цвіте" - влучне підсилення, а "пахне півниками ніч" - вражає, особисто я такого ніколи не зустрічав в літературі)
ВідповістиВидалитичудово, просто чудово
ВідповістиВидалитияке смачне слово "споночілих".
ВідповістиВидалитидуже настроєво повертає все кудись, там
ВідповістиВидалитияк прустівський чай із бісквітом
автор - творець надзвичайних рефлексій
і хай хтось мені скаже, що я ллю даремно єлей
із повагою