Андрій Басанець. Опівночі (з циклу "Жінка")

Легка вода.

І місяць над водою,

теплом і цвіркунами молодий.

І жінка йде –

зі мною.

й не зі мною –

опівночі купатись до води.

Вона німа.

І ніч уся німа.

І світ увесь – омана, блуканина,

де хмари плинуть і волосся плине

по золотих серпневих килимах.

І хтозна,

як перемогти мені

цю темряву,

що світлом мироточить,

цей плюскіт на осінній мілині,

цю скойку сну,

цю білу квітку ночі.