пʼятниця, 23 листопада 2012 р.

Корделія Орман. Шипшина



О. Су
Ти питала коли починається грудень. Це він.
Замальовуй дерева, їх тіні до ранку розтануть.
Він пустий (ти побачиш),
як тріснутий храмовий дзвін.
Він - усесвіт, який закували у шкіру цигани.

Він уміє розкраяти ніч телефонним дзвінком.
І проходить крізь тіло навиліт, лишаючи листя.
Я для нього ніхто. Я його споконвічний закон.
Він почався учора. Молися за нього, молися.

Ти питала який він, зумієш пізнати чи ні.
Ти питала чи станеш, як я, річковою водою.
Упізнаєш: в зіницях у нього шипшина і сніг.
Він ескіз, що його у гарячці палитиме Гойя.

Білу сукню подай. Я до нього сьогодні піду.
Намасти мені плечі і шию своїми сльозами.
Він полюбить навіки. На чорну-пречорну біду.
Замальовуй його, він розтане до ранку. Розтане.

7 коментарів: