субота, 17 листопада 2012 р.

Яна Устимко. Сум

так багато свічок
так багато свічок до води
зазміїлася осінь у рінні обвітрені нори
не ходи за водою
облудні вогні не кради
зачепися корінням за темну найглибшу покору

хай розколеться небо
розсиплеться мжею услід
хай заб’ється в русалчиних вербах безпутна зозуля
оживи її серце
звільни з-під полуди на світ
хай по черзі його потерчата до себе притулять

19 коментарів:

  1. ох,
    потерчата
    потерчата...

    сумнезно

    - - -
    аж ту зозулю стало шкода

    ВідповістиВидалити
  2. тужно так і потайно ... гарно дуже...

    ВідповістиВидалити
  3. все живе і дихає...

    безліч паралельних світів дивиться на нас...

    візія

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. щось таке хотілося показати - перетин цих світів.
      дякую :-)

      Видалити
  4. мабуть почну колекціонувати різноманітні полуди, Яно
    це слово номер два у цьому році, а слово номер три *мариво*

    співається врочисто, взагалі -
    сильно

    /без залицянь/

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. дякую, о СонцеМісяцю :-)
      полюбляю я це слово. і не лише його)).

      ну ясно шо без залицянь)

      Видалити