пʼятниця, 30 листопада 2012 р.

Оля Лахоцька. А хтось давно...

В. Васнєцов "Іван-Царевич на Сірому Вовку"



а хтось давно натішився від гри
у шинку під старим дрімучим кленом,
життя заклавши мріям навіженим.
коли мене вже випустять, коли?

зіграймо, други – милі вороги,
вас ще багато? – потруси калитку –
тут відпускають голими, до нитки
порозквитавшись за усі борги.

а де ж той вовк, споряджений на час,
а де ж той золотий високий терем,
якого не сягатимуть химери?

безшумно, ніби кола по воді,
з примарних виступає володінь
цей чорний ліс, що розлучає нас.

11 коментарів:

  1. гарно, пані Олю. Добрий вірш, і для краси йому навіть не обов"язково було б бути сонетом ) Це я до того, що остання терцина мені трохи важко в"яжиться з попередніми строфами.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, Назаре :) я не планувала його як сонет, тому в мене і римування не класичне і форма терцетів неправильна.

      Була в голові така картинка: старий картяр в шинку раптом згадує, що він - іван-царевич, але не може звідти вийти, не закінчивши справу :)) Гмм… буду думати, як подати це краще. Дякую.

      Видалити
  2. О... Мені тут слєгка заціпило - бо той (чи трохи інший) терем на горі посеред лісу вже третю добу ввижається :))
    Дозвольте показати іншу картинку: хтось, ситий життям по саме нікуди, мріє про те місце, де, нарешті, відпочине і хоча б щось второпає. Грубо кажучи, в інший світ хоче - хай і "той" ;)
    З цієї точки зору (а я саме так прочитала) - все на своїх місцях.
    Отак і виходить - написано про одне, а кожен читає про щось своє :))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Забула: натішитися можна чимось, а від чогось - наприклад, втомитися.

      Видалити
    2. Все правильно, Грені :)) Тут крім прямих образів є ще і інший підтекст – і він мені виглядає навіть головнішим, тому мені так було важливо розгорнути картинку смутку вкінці. Тому і акцент на ворогів-друзів - ми зв'язані бажаннями одне одного :))

      За натішитись - дякую, я трохи думала над цим, але воно вжите саме в тому значенні, що ви сказали - втомитись, тому так і ввійшло. Ок, спробую щось придумати.

      Видалити

  3. в шинку де процвітає жаль
    тобі розлиють трохи непокори
    для віри у дива & світлофори

    циган у антикварнім фортеп*яні
    шукатиме тони святково п*яні
    новий бо день стара скрижаль

    хай вкруг вирує хаотичний рай
    і веселкове сиплеться сміття
    ціна одна життя мідяк
    і значить грай цигане не зважай

    сніги чадні ліси дрімуча твань
    катма снаги гайнув азарт
    зруйновано вокзал & шлях назад
    в шинку де ти пролив свій вайн



    С*


    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. вони несли пісні й вогні –
      танцюймо разом, ми одні,
      тут повно втіхи і скарбів –
      бери собі,
      бери собі,
      а він кути шукав сумні,
      на все відказуючи: ні,
      він не такий –
      мій білий рай,
      мій чорний рай,
      мій сивий рай…
      він десь ніде – і тут, в мені,
      нема доріг до нього, ні...
      лиш ти не плач,
      душі не край –
      грай...

      Видалити
  4. Олечко, мені здалося, що дві частини цього вірша існують окремо, хоча кожна з них цікава )

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дякую, Чо, але навіть не знаю, що з цим робити.
      Я навмисно потягнулася до форми, близької до сонета,
      бо там задається драматургія - думка в терцетах
      протиставляється думці в катренах. Гммм…
      В мене протиставлення вийшло дуже живописним - в усьому :))

      Видалити
  5. Незрозумілий вірш. Коли пишете, думайте про читача, мила Олю. Згадайте мої слова, коли наступного разу візьметеся за написання вірша.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. ой, Аліночко, знаєте, яка в мене улюблена молитва? – Боже, навчи мене писати зрозуміло. Але іноді я її забуваю і тоді мене заносить… Буду виправляцця, обіцяю.

      Видалити