вірші
такі різні,
дещо мертві,
хмільні від дзеркала
коли читаєш їх на самоті,
коли життя той корабель,
який не має бортів.
вони солдати у лазареті
перед останньою війною,
вони потаємні кишені,
де сни сходять соняхом
із чорнильних озер
до зав’язаного неба.
ці надмірні тексти
ведуть переписку
із переповненою вічністю,
а ти змерзлий робінзон
треш слово об слово
на острові затонулих книг:
надто чужий малюнок
і надто власний нерв
аби було страшно
змінювати вірша,
який близнюком-психопатом
симулюватиме оплески
на зав’язаному небі.
затемнення слова
і кам’яніють вірші
під бантиком очей
зав’язаного неба:
ти читаєш уголос
вкотре одному дзеркалу
і у відображенні цілий всесвіт,
а направду ти –
вирвана сторінка
божого щоденника…
о Сергію
ВідповістиВидалитину ось і знову навіщо
вертайтеся!
ну і в чьом прикол?
ВідповістиВидалитиякщо завдали болю близькій людині - зробіть їй приємно та й все)
все ж просто. нащо ото уходити взагалі та ще й так пафосно?) все одно ж нікуди не втечете. ні від віршів, ні, тим паче, від себе самого
нєнє то не пафосно, але він вернеться, і все буде добре
ВидалитиЧогось мені здається, що справа тут не в поезії, а в часі, проведеному в інеті. А це різні речі.
ВідповістиВидалитиПотреба в самообмеженні щодо інета й порожніх текстів - це найперша задача творчого росту, тобто тут нема жодної проблеми.
Проблема в іншому. Можна припинити записувати вірші, на півроку, рік, 10-20 років. Можна припинити спілкуватися на навколопоетичні теми. Але поезія - це як проточна вода, і цим усе сказано, бо вода діру знайде.
Повертайтеся, коли наповнитесь.
а на загал у таких от ситуаціїх проблема зазвичай зовсім не у віршах і творчості, а більше у ставленні до свого місця і своєї ролі у літ-нет-тусовці. вірші не винні. винні люди :)
ВідповістиВидалитиво-во, вірші тут геть ні до чого, висять собі на сайтах, їсти не просять)
Видалитиотже, вас розкусили, Сергію)
ВідповістиВидалитиЕт, напишете таке: не дзвоніть, не шукайте, звиняйте... А як же любов до ближнього? Чи я просто так Ваші твори читаю, задлягодиться? Бувають моменти, коли з різних причин хочеться все кинути і зникнути, тут ніхто не виняток, але ж забираєш(ся)-повертаєш(ся);)
ВідповістиВидалитиви повернетесь )
ВідповістиВидалитиа направду ти –
ВідповістиВидалитивирвана сторінка
божого щоденника…
... і якось заболіло від цих слів. наче справді вирвали звідкись і кинули
щось не можу надибати олівця для редагування тексту...
ВідповістиВидалитиа нє, все працює)
ВідповістиВидалитихух )
ВідповістиВидалити