неділя, 25 листопада 2012 р.

Ганна Осмоловська. меріл і франческа

«…Її Франческа незабутня. І навіть глядачі, які нічого не тямлять в акторському мистецтві, здатні відчути щось на кшталт прозріння, яке назавжди закарбовує в голову звичку порівнювати всі жіночі ролі із еталоном, одного разу побаченим у «Мостах округу Медісон»»

у фермерського будинку – міцні двері.
як не ламай, скільки не мрій – міцні.
знаю:
якщо я бачу за ними меріл,
очі мої лукавлять, а серце – ні.

роки минуть,
боліти не перестане.
мости не здолати: надто хисткі й старі.
зате можна буде
плакати
над листами
під рівномірне дихання пліткарів.

надто вже боляче, надто вже прикро й чесно.
як не крути, де не поглянь – жива!
меріл, як доньку,
виносила франческу.
так неможливо виносити слова.

16 коментарів:

  1. Не знаю, чого ніхто не коментує цього вірша. Як на мене, він чудовий. Прямий і чесний. Навіть трохи хльосткий, як вітер в обличчя.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. та мабуть надоїла вже всім осмоловська))))

      Видалити
    2. Може, після мого комента авторка перестане думати, що вона всім надоїла :))
      Кажу чесно, чому цей вірш не коментувала я: бо поняття не мала, про що мова. Ґуґл при словах "меріл стріп франческа" вивіз на фільм "Мосты округа Мэдисон". Наче все сходиться, але фільму я не бачила (каюся), то що ж я можу сказати? І взагалі - а раптом це випадкове співпадіння, і у вірші про щось інше йдеться? ;) От і мовчу... і журюся - яка ж я темна і непросвєщонна :)))

      Видалити
    3. Гренуіль, подивіться фільм неодмінно! він справді цього вартий!

      Видалити
    4. Та тепер уже доведеться подивитись :))

      Видалити
    5. во-во, я теж з тієї ж причини не коментувала ).

      Видалити
  2. така ж ситуація, як у Грені) мовчу-журюся...)

    ВідповістиВидалити
  3. гарний вірш, справді. навіть якщо сприймати його абстрактно, безвідносно до фільму.

    ВідповістиВидалити
  4. Фільму не бачив, але вірш сподобався, легко підібрати інтонацію при прочитанні вголос)

    ВідповістиВидалити
  5. Я теж не зовсім знайомий з контекстом, але тим не менш вірш музичний, і афористичний, і це можна відчути і без знання його підстав. ) Словом, Осмоловська наїлася чогось хорошого і в неї вийшов сильний-добрий вірш!

    ВідповістиВидалити
  6. інтересно, що в Ніки на "Кафе де Хлор"
    чомусь ніхто не жалівся, що не бачив фільму
    і тому не знає що сказати, хм

    *замислюється

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. ну Ви знайшли з ким мене рівняти! де Ніка, а де я?

      Видалити
    2. але ж щодо того що хтось не побачив фільму це мало б бути все єдно?

      Видалити