неділя, 25 листопада 2012 р.

Оксана Мазур. Чужий

Чужий на цій постелі до німого вихрипу підгорля
Болиш в мені на смерть болиш і де до дідька клята гордість
Тебе собою прип’ясти до крові покусати губи
Палити клясти берегти освячувати німбом блудним
Вростати ребрами в ребро єдиного_на_час_Адама
Сичить клубОчиться гарчить байдужодушшя холодами
А крик у стелю дзвінко б’є чужий чужий і сльози всохли
Серпневий лід серпневий сніг портрет роздряпаний до вохри
Стриножити хоча б на ніч шальним відьомським замовлянням
Впиватись нігтями а ти а ти моїм уже не станеш
Гірка мана у всіх світах підшкірна невигойно-чорна
І простирадл підбитий птах у ранок нарізно огорне…
15.08.12

13 коментарів:

  1. ... ага, насправді ось який ти, "чужий" ))

    ВідповістиВидалити
  2. ох. ритм на межі гострої серцевої недостатності.
    (шальний - підозріле слово, русизмом пахне)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. я люблю іноді пройти на межі, і "шальний", "судьба" - це ті гострі межі ;) іноді хочеться аритмії)

      Видалити
  3. та в лягуху перетворити його, чо уж там стіснятися? )

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. ...шоб потом самій же ж і цілувати ту лягуху с надєждой на дівноє прєвращєніє в прИнця?)))

      Видалити
  4. Краще роздряпаний портрет, ніж роздряпаний фейс :)) шаліш, рудокоса :)

    ВідповістиВидалити
  5. Скільки вовка не корми, а він все одно чужий)

    ВідповістиВидалити