неділя, 18 листопада 2012 р.

Ярина Брилинська. Тіло любові помирає...


Тіло любові помирає,
а душа припадає біля нього,
з останніх сил голосячи:

“Знаю твої стрімкі коридори,
знаю звідки приходить втома,
які м’язи напружує сміх.
Пам’ятаю смак сліз твоїх,
схожих до запаху крові...
Не покидай мене.

Я знаю звідки прилітають думки
і звивають гнізда мрій у твоїй голові.
Я пам’ятаю, як ти плакало з розпачу
і як застигало у розкоші.
Згадай, як швидко рухалися пальці твої
мелодією ніжності на скронях весни посивілої,
а сьогодні лежать занімілі,
першим снігом осені притрушені...
Не покидай мене...

Не покидай мене...
Не поки... дай..
Не... поки...
Не...”

4 коментарі:

  1. чудово & щемко, Ярино
    коридори особливо особливі

    я би ще насмілився пропонувати пофіксити
    апострофа у "м`язи" так би мовити
    у ймення художньої бездоганності..

    всі хороші тексти повинні бути тут, правда ж?

    свіжотеплих днів Вам


    С*




    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. дякую, що читаєте, Світлодайний...:о)
      всі хороші тексти мають мати своє місце...
      їхнє місце тут.

      Видалити