Санітарка Тамарка. Всєм стаять! Тамара прийшла! Стіхі про трамвай

В тісному трамваї о восьмій ноль три,
втираючи старчеські соплі,
я їхала в центр, щоби, чорт подери,
продати хочь трохи картоплі.

Тягла на кравчучці аж цілий мішок,
привезений з рідних Забродів.
Стояла й дивилась, як – ужас і шок –
сидить дваццять дев’ять уродів.

Один – із іголочьки вдітий пиздюк,
мені не понравився зразу.
Сидить, набурмосений начє індюк,
і не уступає, зараза.

Щосили я дихала в пику йому
нечистих зубів ароматом,
А він всьо сидів. Непонятно чому.
Я ледь не ругалася матом.

Вже всі остальні позвільняли місця,
вже скоро навєрно конєчна…
А я все стою возлє того юнця,
і так буде завтра… І вєчно.

Бо хочу щоб ВІН, а не хто-то іще
унизився передо мною.

Зустрів мене Київ дрімучим дощем
і непонімання стіною.