пограбане
листя горбатого граба
просіює сонячну тінь
здитинілий граб усміхається слабо
тонкому потоку видінь
у граба
у хмарах крисаня застрягла
а дідько поцупив ціпка
і грабовий світ розбиває по кахлі
щоб тихо всихати звикав
і грабовий світ розбиває по кахлі
щоб тихо всихати звикав
От це, Яно, вірш чудовий настільки ж, наскільки його псують 2 останні рядки. Це, нмд, той випадок, коли конче потрібно переписувати.
ВідповістиВидалитита я ж їх і переробила. але кахлі мені так не хотілося забирати)). а що, кахлі теж псують?
Видалитидяка :-)
змінила, як тепер?
Видалититвої деревні вірші чудові
ВідповістиВидалитидякую, Оксано :-)
ВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВидалитиАвтор видалив цей коментар.
ВідповістиВидалити