В'ячеслав Шестопалов. П'яниця

Джміль гуде, сопе задуха.
Срібні мухи понад вухом.
Череп трісь — у черепки.
Сиплеться на дно руки —
Чорних черепків з півста.

В'ялі ноги.
Впріла шия.
Голова товста.

Спекатися б її,
Спеки з самого пекла,
Палючої печії;
Кислий, немов залізо,
По шляху лізе.
Та й смердить сіркою.
Та повзе сірою
Власних тіней мірою!

Грудьми звислими
На живіт звісився;
Думками кислими
Чорти — злилися.

Кричать: «Дощику,
Зварю тобі борщику».
Тоді з іншого боку:
«Риємо яму глибоку».
І з кишені підказує
Хлопчина замазаний:
«Лягай-но під хату

спа-а-ати»