у неї вдома день
згорів
у неї серед
кімнати
на воді
погойдуються тіла
відтяті тишею
вона сідає в
крісло
з кавою і човном
на щоці
і співає своїх
вечірніх янголів
- о прийдіть
прийдіть пробіліть повітря в якому я вишу
він був
молоденький він молоденький був у нього волосся було каштанове
сонце котик на
лавці в’язання у коробці труна червона
о прийдіть
прийдіть пробіліть повітря в якому я вишу
принесли його
рибалки вранці в нього з очей вода витікала
він був
молоденький він молоденький був у нього волосся було каштанове
а потім вона
встає з крісла так тихо
що міські табуни
нашорошують вуха і біжать невідомо куди
на її чорного
гребінця з блискучими каштановими волосинами
дощ стукає в
шибку горохом
вікна сопуть
рибалки виймають
з води свої сіті
обтирають руки об
штани
і мовчки йдуть у
гості до її сина
ееех
ВідповістиВидалитищемко
аж наче фізично відчутно
не сподобався тільки рядок "піна лягає на солоне гілля пострижених дерев" - ані в контексті, ані поза ним, якесь у ньому нагромадження
і, мені здається, "на її чорного гребінця" - "її" тут зайве
. щодо піни згоден - прибираю, щодо її - не згоден, залишаю)
ВидалитиВаше право ))
Видалититільки тепер ніби чогось не вистачає - тобто, що "на її чорного гребінця"? біжать міські табуни? а хіба не невідомо куди? і - табуни біжать на гребінця? мож' тоді гребінцем чи щось таке?
. так, табуни біжать на гребінця
Видалититобто таки відомо куди?
Видалити. це просто зміна думки, динаміка
Видалитирозумію, але можливо тоді варто було б замінити оте "невідомо куди" чимось типу "безоглядно", "на безбач", етс.?
Видалити. я кажу - це зміна думки, спочатку невідомо куди, а потім відомо. це ж очевидно
Видалитиа. ну Вам може і очевидно, окей
Видалити.)
Видалитибіжать в невідомість її чорного гребінця...
Видалити:о)
цей текст - наче мушля: прикладаєш до вуха - а з неї віє моторошний морський вітер. красиво і печально, і жаско...
ВідповістиВидалити