***
Прощалася осінь гіркими сльозами.
Дощило, сніжило, знову навспак…
Не відаю ще… Незрозуміла гамма, –
чи сталося щось, чи щось та й не так..?
Печальні дороги у білих свитинах,
Мені не згорнути знову в сувій,
Заблисли п’янким і тремким ластовинням
дерева, що дотлівали в розвій…
У тім падолисті ми знову злітали,
як небо ув осінь, аби – летіть!
Прощалися?.. ні… ми тонули у щасті…
За крок до зими. До зими за мить…
Немає коментарів:
Дописати коментар