Ганна Осмоловська. В. С. від божевільної

////
ти жила на академіка івченка 
і в неповні свої п’ятдесят
важила як восьмирічна дівчинка
і розказувала онучці про трьох поросят

пасувала до крісла, як картина до рами.
светри нанизувала на спиці 
(останній - з відсутніми рукавами)

вперше за тиждень мені спиться.

 
і в кріслі не ти, а чомусь кішка

мене на себе нанизує нишком.
що ти робиш не маєш права 
і я провалилася їй у праве

око.

одного разу я напишу,
що був мій політ цікавим і неважким
ось я дивлюся в дзеркальце, ось кришу
в руках якісь запилюжені пиріжки
від яких виростаю, зменшуюсь

і навпаки

/////
а потім буде єдине дерево
на весь рай
що кожна його гілка – 
неначе ніж
і так буде довіку: 
фрукти збирай
і їж.

коли я прокинуся – буде якийсь вечір
і не буде сил навіть кликати
де ж ти
де ж
а ти вмикаєш онучці мультик і невагомі руки мені на плечі
кладеш