загомоню до тебе - почуй мене.
Крізь ночі,через тугу й життя терпке,сумне
покличу раз і вдруге - врятуй мене.
Пізнаю в грудях щастя,і хай не промине -
єдиний раз - назавжди - люби мене.
Світає...Пахне степом...Дорога...Мить...Щемне...
У Шопці,у Вертепі - знайди Мене...
гарно, Аннічка, неголосно.
ВідповістиВидалити:)
Видалитиприслухатися до слова "любити!,Лю..
кожному чується своє.
мені життя часом переставляє у йому буковки,додаючи маленьку "і",звучить у такому випадку вже інше слово,але "любити" - не дівається ніде,навіть,якби й захотіла,не дівається..таке :)