спліталися хмари безлисті у яблучний хмиз
а яблука пити хотіли а яблука спали
мінились омріяні снива розлитим граалем
манила таємним світінням вода-в-ідеалі
і яблуні кидали жереб – із раю униз
по нитці по линві до гілля волога повзла
тремтіли червоні вітрила в тісних абажурах
та хтось ритуальну піалу ревниво пожбурив
опали від холоду дня оксамитові шкури
і з яблунь лишилася тільки прозора зола
мінились омріяні снива розлитим граалем
манила таємним світінням вода-в-ідеалі
і яблуні кидали жереб – із раю униз
по нитці по линві до гілля волога повзла
тремтіли червоні вітрила в тісних абажурах
та хтось ритуальну піалу ревниво пожбурив
опали від холоду дня оксамитові шкури
і з яблунь лишилася тільки прозора зола
Фантасмагорично. Чомусь малюється в уяві щось мультиплікаційне, як танець квітів у пінкфлойдівській "Стіні". Сподобалось ))
ВідповістиВидалитичервоні вітрила в тісних абажурах - шикарний, багатоплановий образ!
ВідповістиВидалитипитання з яблуками: коли спиш, їсти не хочеться. і пити теж )
в останньому рядку, імхо, краще "від яблунь".
ревиво - одруківка?